Фото від ШІКурка в кремовому гірчичному соусі
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 25 г Борошно
- 600 г Куряча грудка
- 25 г Вершкове масло для смаження
- 1 ст. л. Оливкова олія для смаження
- Сіль
- Чорний перець
- 75 г Бекон скибками
- 1 од. Цибуля дрібно нарізана
- 1 зубчик Часник вичавлений
- 250 мл вершки для збивання
- 1 ст. л. Кукурудзяний крохмаль
- 100 мл Бульйон
- 100 мл Вино
- 2 ст. л. Гірчиця
- 1 ст. л. діжонська гірчиця
- 50 мл Естрагон дрібно нарізаний
- 300 мл рис басматі звареним за інструкцією
- 400 г Стручкова квасоля заморожена
- 0.5 од. Лимон
- 1 ст. л. Насіння конопель
- 1 ч. л. Оливкова олія
Кроки
Зваріть рис за інструкцією на упаковці.
18 хвЗмішайте пшеничне борошно з сіллю та перцем і обваляйте курку. Обсмажте курку на сковороді з вершковим маслом та олією на середньому вогні 3–4 хвилини з кожного боку, до золотистої скоринки.
4 хвВідкладіть курку на тарілку, накривши мискою.
2 хвВитріть сковороду і обсмажте бекон до хрусткості, додавши трохи олії за потреби. Викладіть бекон на паперовий рушник, потім обсмажте цибулю в беконному жирі, доки вона не стане м'якою.
5 хвВлийте біле вино і дайте закипіти. Розмішайте кукурудзяний крохмаль у вершках і додайте на сковороду разом з овочевим бульйоном, грубою гірчицею та діжонською гірчицею. Доведіть до кипіння, приправте естрагоном, сіллю та свіжомеленим чорним перцем.
3 хвПоверніть курку та подрібнений хрусткий бекон у соус на сковороді і доготуйте курку в гарячому соусі.
Доведіть до кипіння підсолену воду і покладіть квасолю. Варіть 2–3 хвилини, потім злийте воду і облийте квасолю крижаною водою в сітці, щоб зупинити варіння. Дайте стекти.
2 хвЗмішайте квасолю з олією, сіллю, свіжомеленим чорним перцем, невеликою кількістю лимонного соку та тертою цедрою лимона. Подавайте, посипавши насінням конопель.
Подавайте рис з куркою в кремовому гірчичному соусі та теплою квасолею.
Курка в гірчичному соусі — це, по суті, французька ідея заварного соусу, яку я собі пристосував під звичайну сковороду. Нічого складного тут немає, окрім одного моменту: курку обвалюють у
борошні не для «скоринки заради скоринки», а щоб той
крохмаль потім розійшовся в соусі і тримав його густину без зайвої мороки з окремим загусником. Борошно на курці — це ваш перший загусник, прихований.
Вийде обов'язково, якщо не поспішати на двох місцях: коли смажите курку і коли вводите
вершки в гарячу сковороду з
гірчицею й
бульйоном. Решта — питання смаку гірчиці і скільки
естрагону ви любите, тут я вам не указ.
Головний страх із такою стравою — що соус або згорнеться, або вийде рідким, як вода з-під курки. Обидва страхи вирішуються не часом на плиті, а тим, що саме і коли ви туди кладете.
Курка —
грудка, і це важливо: вона пісна, без жиру, тому обвалювання в
борошні тут не косметика, а страховка від сухості. Борошно з
сіллю і
перцем лягає плівкою, яка на сковороді швидко схоплюється і не дає соку вийти з м'яса раніше часу.
Масло з
олією разом — тому що саме масло горить раніше, ніж м'ясо встигає підрум'янитись, а олія без запаху тримає вищу температуру і не дає маслу згоріти. Якщо олії під рукою нема — беріть будь-яку олію без власного смаку, соняшникова піде так само добре.
Бекон тут не для аромату заради аромату, а щоб у сковороді залишився жир, на якому смажиться
цибуля. Це стара економія: нічого не змивати, нічого не викидати, той жир і є основа смаку соусу. Якщо бекону немає — підійде будь-яке копчене сало, тонко нарізане, суть та сама: жир із характером.
Вино заливають у гарячу сковороду й дають закипіти — не для градусу, а щоб спирт пішов, а кислота залишилась і зняла зайву жирність соусу. Хто скаже, що вино в соусі — це дорого і необов'язково, той просто не куштував соус без нього: він вийде плоским, однобоким, без тієї кислинки, що тримає рівновагу з жирними
вершками.
Кукурудзяний
крохмаль розмішують саме у вершках, холодних, а не сиплють прямо в гарячу сковороду — бо крохмаль, кинутий сухим у окріп, збивається грудками, і потім ви будете проціджувати соус, лаючи рецепт. Розведений у рідині, він рівномірно розходиться і загущує м'яко, без ефекту киселю.
Гірчиця — подвійна, і тут нема містики: одна дає гостроту, інша — текстуру й аромат зерна, якщо берете зернисту. Якщо у вас тільки один вид гірчиці — кладіть всю норму одним сортом, соус не розсиплеться, просто буде трохи інакший характер, менш складний.
Квасолю варять недовго і одразу в крижану воду — це класичний прийом, щоб зупинити готування різко і зберегти колір та хрусткість. Дехто каже — можна просто довше варити і не морочитись з льодом. Ні, бо квасоля без шокової зупинки доходить за інерцією ще кілька хвилин навіть поза плитою, і замість хрусткої зелені ви отримаєте кашу з тим самим зеленим кольором, тільки вже без сенсу.
Ще від Priya Raman
·