Фото від ШІНаан – індійський хліб
Інгредієнти

- 100 мл Вода кімнатної температури
- 25 г Дріжджі
- 100 мл Молоко
- 1 од. Яйця збите
- 100 мл Грецький йогурт
- 3 ст. л. Оливкова олія
- 1 ч. л. Сіль
- 1 ч. л. Цукор
- 450 г Борошно
- 50 г Вершкове масло розтоплене
- 1 жменя Коріандр свіжа, дрібно нарізана
- 2 зубчик Часник пресований
- 1 ст. л. насіння чорнушки nigella
Кроки
Налийте воду в миску і розчиніть у ній дріжджі. Додайте молоко, яйце, йогурт, оливкову олію, цукор і сіль, а також половину борошна. Ретельно перемішайте.
3 хвПоступово додавайте решту борошна. Вимісіть тісто, доки воно не стане еластичним, м'яким і при цьому трохи липким, і перекладіть у миску.
10 хвНакрийте тісто і дайте йому підійти близько 1 години, доки воно не збільшиться вдвічі.
60 хвПоділіть тісто на 4 частини і розкачайте або розплющіть кожну у формі краплі. Викладіть на деко, застелене пекарським папером, накрийте і дайте підійти ще чверть години.
15 хвЗмастіть хлібці розтопленим вершковим маслом і посипте коріандром, часником і насінням чорнушки.
Випікайте у розігрітій духовці при 175 градусах (режим конвекції) приблизно 20 хвилин.
20 хв
Наан — це хліб, якому не потрібна піч із глини, хоча саме для такої його і придумали. Вся історія наана — це історія про те, як тісто з
йогуртом і
яйцем поводиться інакше, ніж звичайне хлібне, і чому це дає м'якість, яку не дає проста
вода з
борошном.
Дехто каже — наан без тандиру не вийде, це взагалі інша страва. Ні, бо тандир дає швидкий жар і легкий димок, а м'якість і пухкість тіста забезпечує не глиняна стінка, а те, що ви замісили в мисці: яйце,
молоко, йогурт. Духовка з конвекцією це тісто спече не гірше — просто без того диму, який любить вдавати, що він і є смак.
Вийде це чи ні — вирішується на етапі замісу і двох підйомів. Якщо тісто не стане еластичним і трохи липким до рук, а розстойка не дасть подвоєння в обсязі — хліб буде щільним млинцем, а не наданом з повітряними бульбашками всередині. Тут нема місця поспіху, і це треба прийняти одразу.
Дріжджі тут живі, не сухі швидкодіючі, і розчиняються у
воді кімнатної температури — не в гарячій. Гаряча вода дріжджі просто вб'є, і тоді ніяке очікування години не допоможе: тісто лежатиме мертвим тягучим шматком. Якщо боїтесь не вгадати з температурою — вода має бути такою, щоб руку в ній тримати приємно, не більше.
Йогурт і
яйце в цьому тісті — не для смаку, а для структури. Кислота йогурту трохи розслаблює клейковину, тісто стає м'якшим і легше розтягується в той самий краплеподібний корж, а яйце додає зв'язності й тієї ніжності м'якушки, якої на воді й
борошні не отримати. Якщо йогурту немає — підійде кефір або навіть сметана, розведена водою: головне — кисломолочна основа, а не конкретна банка з полиці.
Олія в тісті — оливкова тут не принципова, бо її смак усе одно загубиться серед
часнику,
коріандри і насіння чорнушки зверху. Підійде будь-яка олія без власного вираженого запаху: соняшникова рафінована, наприклад. Головне, щоб вона робила тісто еластичним і не давала йому пересихати під час розстойки, а не щоб вона "давала присмак Середземномор'я" — цього тут нема і не планувалось.
Два підйоми тіста — це не забаганка і не ритуал, а механіка: перший, годинний, дає дріжджам розмножитись і наповнити тісто бульбашками газу; другий, коротший, чверть години, дає вже сформованому корж-краплі розслабитись після розкачування і не стягнутись назад при випіканні. Пропустите другий — хліб трохи "зіщулиться" і стане щільнішим по краях, це той самий дефект, якого можна уникнути, просто давши тісту постояти.
Масло зверху маститься розтопленим, а не твердим шматком, саме для рівномірності: холодне масло ляже плямами, і десь підгорить, десь лишиться сирим. А насіння чорнушки, часник і коріандра кладуться після змащування, бо масло тут працює як клей — без нього вся присипка просто обсипиться на деко ще до того, як хліб потрапить у духовку.
Духовка на 175 градусах у режимі конвекції — це той жар, при якому тісто встигає пропектися всередині раніше, ніж кірка стане твердою і сухою зверху. Конвекція тут важлива — вона розганяє гаряче повітря рівномірно навколо чотирьох коржів одразу, замість того щоб пекти верх сильніше за низ, як буває в звичайному статичному режимі. Двадцять хвилин — орієнтир знизу: дивіться на колір, він має піти в легку рум'яність, а не в бліду сирість чи, навпаки, в підгорілі плями по краях.
Ще від Priya Raman
·