Фото від ШІКьяккере з какао
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 350 г Борошно
- 40 г Какао-порошок
- 60 г Цукор
- 120 г Яйця приблизно 2 шт.
- 20 г Граппа
- 80 г Молоко
- 50 г Вершкове масло
- 1 щіпка Сіль
- 8 г Розпушувач
- Арахісова олія за смаком
- Цукрова пудра за смаком
Кроки
У миску висипте борошно, какао-порошок, розпушувач, сіль і цукор. Додайте вершкове масло, нарізане кубиками.
Замішуйте тісто, поступово вливаючи граппу, молоко та вводячи яйця до гладкої й однорідної кульки.
Перекладіть тісто на робочу поверхню, попрацюйте руками, загорніть у плівку і дайте відпочити.
20 хвПоділіть тісто на 4 частини й розкатайте кожну машинкою для пасти на притрусеній борошном поверхні.
Вирівняйте краї коліщатком для різання тіста та наріжте прямокутники зі стороною приблизно 10 см з двома надрізами в центрі.
Обсмажуйте кьяккере невеликими партіями в олії за 170 градусів, потім викладайте на папір для вбирання.
Присипте охолоджені кьяккере цукровою пудрою.
Кьяккере — це та сама смажена хрустка стрічка тіста, яку в Італії печуть на карнавал, тільки тут з
какао, щоб не було нудно. Суть страви проста: тонке прісне тісто, яке в гарячій
олії за секунди перетворюється на бульбашкову, ламку, майже прозору скоринку. Якщо тісто розкатане тонко і олія не холодна — вийде. Якщо тісто товсте, а олія ледь тепла — отримаєте не хрумке печиво, а гумову коричневу стрічку, яка смакує сирим
борошном.
Тут немає складної технології, є два критичних моменти: товщина розкочування і температура олії. Все інше — замішування, відпочинок тіста — це страховка від тих самих двох речей: щоб тісто не рвалося і розкочувалось рівно.
Дехто вважає, що смажене тісто за визначенням має бути жирним і важким. Ні — якщо олія гаряча, вода з тіста миттю википає назовні парою, і олія просто не встигає зайти всередину. Жирним виходить лише те, що смажили в недогрітій олії — тоді кожен шматочок довго "купається" і вбирає жир, поки чекає, коли ж утвориться скоринка.
Борошно тут звичайне, пшеничне, без претензій — це каркас, і клейковина в ньому потрібна рівно настільки, щоб тісто тримало форму під час розкочування, але не настільки, щоб воно стало тягучим і пружинило назад. Якщо у вас борошно сильне, "хлібне" — дайте тісту відпочити довше за ті 20 хвилин, нехай клейковина розслабиться, інакше машинка для пасти буде його стягувати назад, а не розтягувати.
Какао-порошок — не для кольору, а для смаку й для структури: він частково заміщує борошно, тож тісто з ним трохи менш еластичне, суше на дотик. Не беріть какао з цукром ("для напоїв") — там замало какао і забагато крохмалю, тісто попливе інакше.
Граппа тут не для градусу. Спирт у тісті випаровується швидше за воду, і там, де він був, у скоринці лишаються дрібні порожнини — тісто смажиться легше й ламкіше. Немає граппи — беріть будь-який міцний нейтральний алкоголь, горілку, навіть ром, якщо не проти легкого аромату, суть не в назві напою, а у відсотку спирту.
Яйця і
молоко — це волога і зв'язок,
масло — щоб тісто не було картонним і легше рвалося на зуб, а не гнулося.
Розпушувач тут не для підйому, як у кексі, а щоб усередині скоринки зʼявилися ті самі бульбашки, через які кьяккере тріщить, а не ламається цілим шматком.
Олія — будь-яка без власного запаху і з високою точкою димлення, арахісова годиться саме тому, що мовчить і не перебиває какао. Соняшникова рафінована теж піде. Головне — не оливкова, вона тут зайва за смаком і дорожча для глибокого фритюру.
170 градусів — це та межа, де тісто одразу спливає і вкривається бульбашками за секунди, а не лежить на дні, вбираючи жир. Без термометра орієнтуйтесь на шматочок тіста: кинутий в олію, він має одразу спливти й зашипіти дрібно й весело. Якщо тоне й повільно спливає — почекайте, олія ще не готова. Присипати цукровою
пудрою — тільки коли вже охололо, бо на гарячому вона розтане в липку плівку, і хрускіт пропаде даремно.
Ще від Kofi Asante
·