Фото від ШІРіздвяні маффіни
Інгредієнти
- ½ од. ванільний стручок
- 60 г Вершкове масло кімнатної температури
- 180 г Цукор
- 150 г Марципан крупно натертий
- 3 од. Яйця
- 190 г Борошно
- 1 ч. л. Розпушувач
- 1 щіпка Гвоздика
- ½ ч. л. Кардамон
- ½ ч. л. Імбир
- 1 ч. л. Кориця
- 12 од. м'ятні льодяникові палички маленькі
- 1 ч. л. Штрейзель
Крем
- 75 г Вершкове масло
- 150 г цукрова пудра
- 150 г Вершковий сир
- 2 краплі м'ятна есенція
- 1 крапля пастовий харчовий барвник червоний
Кроки
Розріжте стручок ванілі навпіл, розріжте вздовж і вишкребіть насіння.
Збийте міксером масло, цукор, насіння ванілі та марципан до однорідної пухкої маси.
Додавайте яйця по одному, збиваючи до однорідності тіста.
Змішайте борошно, розпушувач, гвоздику, кардамон, імбир і корицю.
Вмішайте суху суміш у тісто.
Розподіліть тісто по формочках для маффінів з паперовими вкладишами.
Випікайте у духовці при 175°C з конвекцією близько 20 хвилин.
20 хвДайте маффінам повністю охолонути.
Збийте масло і цукрову пудру до повної пухкості.
Додайте харчовий барвник та м'ятну есенцію до крему.
Вмішайте вершковий сир у крем і перекладіть у кондитерський мішок.
Прикрасьте маффіни кремом, м'ятною паличкою і посипкою.
Маффіни з 
марципаном і прянощами — це по суті кекс, замаскований під щось менше й миліше, зверху накритий м'ятним кремом. Різдвяними їх робить не форма, а набір спецій: 
гвоздика, 
кардамон, 
імбир, 
кориця — той самий букет, що в пряниках і глінтвейні, тільки тут він пішов у тісто, а не в чашку.
Вийде чи ні — вирішується на етапі збивання 
масла з цукром і марципаном. Якщо масло холодне з холодильника, воно не вбере повітря, а розкришить 
цукор об себе — тісто вийде щільне, маффін осяде і стане гумовим. Тому «кімнатної температури» тут не примха, а умова: масло має бути м'яким настільки, щоб палець лишав ямку без зусилля.
Марципан додає вологість і солодкувато-мигдальний фон, але його треба натерти крупно, а не дрібно розтерти в пасту — інакше він розчиниться в тісті без сліду і ви заплатите за нього гроші й не отримаєте нічого натомість. Крупна тертка лишає дрібні грудочки, які в готовому маффіні відчуваються м'якими кишеньками.
Крем зверху — окрема історія, і про прянощі в тісті він нічого не знає: там своя гра з холодним маслом, цукровою 
пудрою і вершковим 
сиром, яка тримається на температурі, а не на смаку.
Ваніль тут не для запаху, а для глибини — вишкребене насіння зі 
стручка дає інший смак, ніж рідкий екстракт, трохи гіркуватий і щільніший. Якщо стручка немає, беріть якісний екстракт — критерій простий: він має пахнути ванільним струком, а не цукерковою есенцією. Половина стручка на весь обсяг тіста — доза помірна, це фоновий аромат, а не основний.
Спеції — гвоздика, кардамон, імбир, кориця — це класичний різдвяний набір, який прийшов із торгівлі прянощами в Європу ще за часів, коли корицю возили кораблями і цінували на вагу срібла. Звідси й традиція класти її саме в зимову випічку: колись це був спосіб показати гостю, що господар не бідний. Сьогодні економіка інша, але звичка лишилась — і працює вона тому, що ці чотири спеції одна одну підсилюють: гвоздика гостра, кардамон свіжий, імбир пекучий, кориця солодка. Приберіть одну — букет стане біднішим, але не зіпсованим, можна варіювати під свій смак.
Масло в тісто кладеться двічі: 60 г у само тісто, і 75 г окремо в крем — не плутайте, це різні партії з різними температурами. Для тіста масло м'яке, для крему — теж м'яке, але воно там зустрічається з цукровою пудрою і вершковим сиром, і збивати його треба довше, до стану, коли маса явно побіліла і стала пухкою, а не просто перемішалась. Якщо збити крем недостатньо, він потім попливе на теплому маффіні — тому давайте маффінам повністю охолонути, перш ніж прикрашати, інакше крем розтопиться і стече.
Вершковий сир у кремі — не для смаку сиру, а для кислинки, яка врівноважує солодкий крем з маслом. Підійде будь-який щільний вершковий сир для випічки, головне — без зайвої води, інакше крем стане рідким. М'ятна есенція і барвник — суто декоративна й ароматична частина, їх кладуть краплями свідомо: перебір із м'ятою перетворить крем на зубну пасту, а не на різдвяний акцент.
Дехто вважає, що маффіни треба пекти довше заради рум'яної шапочки. Ні, бо рум'яність тут дає не час, а температура з конвекцією: 175°C з обдувом рівномірно підсушує поверхню швидше, ніж усередині встигає пересохнути тісто. Орієнтир готовності — не годинник, а дерев'яна шпажка чи зубочистка в центр: якщо виходить суха, без мокрого тіста на ній, маффін готовий, навіть якщо це сталось трохи раніше чи пізніше заявлених 20 хвилин.
У звичайній духовці без конвекції доведеться орієнтуватись не на час, а на той самий тест шпажкою і на вигляд — шапочка маффіна має пружинити під пальцем і повертатись назад, а не лишати вм'ятину. Форма для маффінів з паперовими вкладишами — тут зручність, а не ритуал: без вкладишів теж спечеться, просто форму доведеться добре змастити, щоб тісто не прилипло.
Ще від Marta Kowalczyk
·