Фото від ШІБулочки з корицею та шоколадом
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 10 г Дріжджі
- 300 мл Вода
- 100 мл Йогурт
- 2 ч. л. Кориця
- 1 ч. л. Сіль
- 50 г Вівсяні пластівці
- 50 г Чорний шоколад грубо нарізаний
- 50 г Вершкове масло
- 50 г Цільнозернове борошно
- 400 г Борошно
- Яйця збите
- Цукор з корицею
Кроки
Розчиніть дріжджі у воді в мисці, додайте сіль, корицю, вівсяні пластівці, шоколад, м'яке масло та цільнозернове борошно.
Добре перемішайте, а потім вмішайте або вимісіть у тісто пшеничне борошно.
Замісіть тісто міксером на низькій-середній швидкості 7-10 хвилин.
8 хвНакрийте тісто і дайте йому підійти на столі 30 хвилин, а потім поставте тісто в холодильник до наступного дня.
30 хвВикладіть тісто на присипаний борошном стіл, наріжте на булочки, злегка округліть їх злегка змоченими руками і викладіть на деко з пергаментом.
Дайте булочкам підійти 60 хвилин на столі, накривши чистим рушником.
60 хвЗмастіть збитим яйцем і посипте трохи цукром з корицею.
Випікайте булочки в розігрітій духовці при 200 градусах з конвекцією 18-20 хвилин, до золотистого кольору.
19 хвДайте булочкам трохи охолонути на решітці перед подачею.
Ці булочки — не здоба в чистому вигляді, а компроміс між хлібом і десертом.
Вівсянка й цільнозернове
борошно тягнуть тісто в бік щільного, трохи вологого хліба,
шоколад і
цукор з
корицею — у бік солодкого столу. Якщо не плутати пропорції, вийде саме компроміс, а не каша.
Головне рішення тут приймається не в духовці, а в холодильнику. Тісто йде туди на цілу ніч не для смаку — хоча ферментація його додає — а щоб ви могли нормально його різати й ліпити. Тепле дріжджове тісто з
маслом і шоколадом ліпиться погано: масло тане в руках, тісто тягнеться і прилипає. Холодне — тримає форму, і вранці ви просто ріжете, а не боретеся.
Готовність тут визначається не таймером на 19 хвилин — це нижня межа, а не вирок. Дивіться на колір: булочка має стати рівномірно золотистою, а не блідою зверху й темною знизу. Конвекція в даному разі дає рівномірний обдув з усіх боків — тому колір і піднімається рівно, без блідих боків, яких не торкнувся прямий жар.
Дехто каже — цільнозернове борошно в здобі зайве, бо воно «важке». Ні, бо тут воно не повинно нести всю структуру: основна маса — звичайне пшеничне борошно, а цільнозернове разом з вівсянкою дає текстуру і трохи горіхового смаку, не більше того.
Дріжджі розчиняються у
воді першими — не з молоком, бо вода просто простіше й швидше доносить тепло і вологу до дріжджових клітин, молоко з жиром і
білком трохи гальмує цей процес. Якщо вода занадто гаряча — дріжджі загинуть, занадто холодна — довго прокидатимуться. Орієнтир — вода мала би бути трохи теплішою за руку, не більше.
Масло кладеться м'яким, а не розтопленим, і це не примха. Розтоплене масло просто змащує
борошно зовні, м'яке — вмішується в тісто і розподіляється тонкими прошарками, які при випіканні дають ту саму ніжність, а не жирну плівку. Якщо масло у вас занадто холодне й тверде — не гріййте його в мікрохвильовці до рідкого стану, краще заздалегідь дістаньте з холодильника і дайте полежати на столі.
Вівсяні пластівці тут не для "корисності" — це додаткова волога, яку вони вбирають, набрякають і потім віддають тісту при випіканні, через це м'якуш лишається вологим довше, ніж у чисто пшеничній здобі. Звичайні вівсяні пластівці, не швидкого приготування — ті розварюються в кашу й розмивають структуру, а не зв'язують її.
Шоколад беріть чорний і ріжте грубо ножем, а не трощіть у крихту блендером — великі шматки частково топляться в тісті, а частково лишаються цілими кишенями, і саме цей контраст тане-не тане дає ефект, заради якого й кладуть шоколад у здобу. Якщо чорного немає, підійде будь-який шоколад без начинки й зайвих добавок — молочний дасть солодший, менш контрастний результат, але не зіпсує нічого.
Міксер на 8 хвилин на низькій-середній швидкості — це не про "перемішати", а про те, щоб розвинути клейковину: борошно й вода утворюють сітку, яка тримає гази від дріжджів і дає тісту піднятися, а не розповзтися. Руками це теж можна зробити, просто довше й з більшим зусиллям — ознака готовності та сама: тісто перестає рватися й починає тягнутися гладкою плівкою.
Два підйоми — на столі й потім довгий у холодильнику — працюють на різні речі. Перший, тридцятихвилинний, запускає дріжджі й дає тісту почати дихати в теплі. Другий, нічний і холодний, уповільнює дріжджі, але дає часу ферментам працювати довше — звідти глибший смак, і заразом тісто холоне до стану, зручного для різання. Це терпіння — не формальність, а частина смаку, і скоротити його без втрат не вийде.
Ще від Daniel Okoye
·