Фото від ШІКукурудзяні котлетки
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 300 г Кукурудза з банки або заморожена
- 1 од. Цибуля дрібно нарізана
- 1 зубчик Часник дрібно нарізаний
- 1 од. Червоний перець дрібно нарізаний
- 100 мл Борошно
- 2 од. Яйця
- 1 ч. л. Розпушувач
- 1 ч. л. копчена паприка
- 1 ч. л. Кмин
- 1 ст. л. Оливкова олія для смаження
- 1 ст. л. Вершкове масло для смаження
- 2 ч. л. Сіль та свіжомелений перець
Кроки
Подрібніть цибулю та часник у мінічоппері або блендері до дрібного стану.
Додайте кукурудзу і прокрутіть дуже коротко — лише грубо подрібнивши.
У суміші мають залишитися великі помітні шматочки кукурудзяних зерен, тож не подрібнюйте її занадто дрібно.
Змішайте подрібнену суміш до однорідного фаршу з рештою інгредієнтів.
Сформуйте 10 котлеток і викладіть їх на деко з пергаментним папером.
Змастіть олією і випікайте в розігрітій духовці при 190 градусах з конвекцією приблизно 25 хвилин.
Переверніть котлетки, коли мине половина часу випікання.
Кукурудзяні котлетки — це спосіб перетворити банку кукурудзи на щось, що тримається купи без зусиль. Головний ризик тут один: розтічеться тісто чи ні. Все інше — другорядне.
Тісто тут не на м'ясному фарші, а на борошні з яйцем і розпушувачем — це ближче до оладок, ніж до котлет у строгому сенсі. І саме тому форма — найкритичніший момент: вологу кукурудзу ви не ліпите, як м'ясну котлету, щільно стискаючи, а обережно формуєте, інакше вода вийде і на деку замість котлетки буде млинець.
Дехто скаже — чому в духовці, а не на сковорідці, раз «котлетки»? Бо на сковорідці волога кукурудзяна маса прилипне й розповзеться раніше, ніж схопиться скоринка, а в духовці пергамент і рівномірне тепло з усіх боків дають котлетці застигнути знизу й зверху одночасно, без вашого втручання кожні тридцять секунд.
Вийде — коли низ підрум'яниться і котлетка сама легко відстає від паперу. Якщо здираєте силою — ще рано, нехай постоїть.
Кукурудза тут не для смаку навіть, а для текстури й вологи — вона дає соковитість, якої немає у сухому борошняному тісті. З банки чи заморожена — різниці по суті нема, аби тільки добре стекла вода, бо зайва волога — це і є той ворог, що розводить тісто в кашу на деку.
Цибуля й часник подрібнюються до дрібного стану не заради краси, а тому що великий шматок цибулини в тонкій котлетці — це діра, через яку вона розвалиться при перевертанні. Чим дрібніше поріжете — тим рівномірніше тримається маса.
Борошно й яйця — це клей, баланс між ними критичний: занадто рідко — розтечеться, занадто густо — вийде сухий корж. Сто мілілітрів борошна на два яйця — орієнтир, а не закон: якщо кукурудза дуже волога, можете додати ложку-другу борошна на око, дивлячись на густину тіста — воно має тримати форму ложкою, але не стояти колом.
Розпушувач дає легкість: без нього котлетка спечеться щільною, як млинець на сковороді, а з ним усередині з'являються бульбашки повітря, і текстура виходить ніжнішою, а не гумовою.
Паприка, кумин, перець — це не обов'язковий набір, а приклад того, що можна приправляти чим завгодно гострим і теплим: та ж суміш для шаурми чи просто мелений коріандр з чилі підійдуть так само, головне — щоб прянощі не забивали смак самої кукурудзи, а підкреслювали його.
Олія й вершкове масло на змащуванні деко — це не про смак, а про те, щоб котлетка не прилипла до паперу намертво, поки печеться: саме олія з маслом дають і рум'яну скоринку знизу, і легке відставання від пергаменту, коли час прийшов перевертати.
Ще від Sofia Lindqvist