Фото від ШІПіцетки з баклажанів
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 1 од. Баклажан
- 2 од. Моцарела
- Томатна паста за смаком
- Оливки за смаком
- Чорні оливки за смаком
- Орегано за смаком
- Оливкова олія за смаком
- Базилік свіжі листочки для прикрашання
Кроки
Промиваємо баклажан і нарізаємо його скибочками завтовшки близько пів сантиметра
Обсмажуємо скибочки на грилі з обох боків, а потім викладаємо на деко зі пергаментним папером
Змащуємо скибочки томатною пасатою та викладаємо нарізану кубиками моцарелу
Прикрашаємо піцетки оливками без кісточок та присмачуємо орегано
Поливаємо оливковою олією та запікаємо у розігрітій до 180 градусів духовці до розплавлення моцарели
10 хвПрикрашаємо свіжими листочками базиліка і подаємо теплими або гарячими
Піцетки — це 
баклажан, якому дали побути тарілкою для піци. Ідея чесна й стара: скибка овочу обсмажується до м'якості, а далі на ній робиться все те саме, що на тісті — 
паста, сир, 
оливки. Різниця тільки одна, і вона головна: тут нема тіста, яке треба вимісити, підняти й не пересушити. Тому страва вдається майже завжди, якщо не схалтурити саме з баклажаном.
А халтурять найчастіше так: ріжуть товще, кидають на гриль «на пару хвилин для галочки» — і отримують усередині сирий, гумовий овоч, який потім ще й гіркує. Баклажан має втратити пружність до самого центру, стати м'яким настільки, щоб зігнутий кінчик скибки опускався сам, без зусилля. Це не про хвилини на грилі, а про те, що вода з м'якуша має встигнути піти — тоді й гіркота йде з нею.
Другий момент, де рецепт може розсипатись, — духовка. 10 хвилин при 180° — це орієнтир для сиру, а не закон. 
Моцарела готова тоді, коли вона розпливлась і трохи взялася бульбашками по краях кубиків — дивіться на неї, а не на таймер. Якщо духовка слабша або піцеток багато на дека, вона просто піде пізніше, і нічого страшного в цьому нема.
Баклажан беріть не найбільший — великий дає скибки з товстою водянистою серединою, і гриль не встигає прогріти її рівномірно. Молодший і середнього розміру баклажан просмажується чесно, без сирого ядра всередині. Скибки саме завтовшки з пів сантиметра — не випадково: тонші пересмажаться й стануть крихкими, товщі лишаться сирими в центрі, скільки їх не тримай на грилі.
Томатна паста тут не для смаку помідора — вона дає кислотність і трохи вологи, щоб сир не просто лежав на сухому баклажані, а мав із чим «зчепитися». Якщо нема готової пасати чи пасти — підійде будь-який густий томатний соус без зайвої солодкості, аби не розтікався по скибці і не стікав на деко.
Моцарела — сир, який тут не про смак, а про механіку: він плавиться рівно, без розшарування на 
олію і грудки, як буває з твердими сирами. Якщо моцарели нема, беріть будь-який м'який сир, що плавиться гладко, а не "тягнеться ниткою" від перегріву — фета чи сулугуні теж дадуть результат, хоч смак зміниться.
Оливки — зелені й 
чорні разом — це не обов'язковий набір, а те, що під рукою в середземноморській кухні: один овоч солоний, другий солодкуватий, разом цікавіше, ніж один вид. 
Орегано сюди, а не 
базилік, саме тому, що базилік гіркне від духовки — його кладуть свіжим наприкінці, вже на гарячу готову піцетку, щоб він лишився зеленим і пахучим, а не зів'ялим.
Олія в кінці — це не прикраса для фото, а те, що тримає верх скибки вологим під час запікання і трохи підсмажує оливки й сир замість того, щоб їх сушити. Бідь-яка олія без власного різкого запаху підійде, оливкова тут просто зручна і доречна за духом страви.
Подавайте теплими, а не щойно з духовки киплячими — сир має трохи стягнутися, інакше він розповзеться по тарілці, і ви побачите не піцетку, а баклажан у сирній луже. Терпіння тут невеличке, на хвилину-дві, але саме воно рятує форму страви.
Ще від Tomás Ferreira
·