Фото від ШІТимбало з баклажанами
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 2 од. Баклажан
- 500 г Седаніні рігаті коротка паста
- Оливкова олія
- 1 зубчик Часник
- кілька листочків Базилік
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
- Арахісова олія за смаком
- 750 мл Томатна паста
- 50 г Пармезан
- 150 г Качокавалло
Кроки
Обсмажте часник в оливковій олії, додайте томатну пасату і готуйте приблизно 15 хвилин. Додайте сіль за смаком, покладіть базилік і зніміть з вогню.
15 хвНаріжте баклажани скибочками товщиною 2-3 мм, обсмажте невеликими партіями в розігрітій арахісовій олії і викладіть на паперовий рушник.
Застеліть дно і борти кільцевої форми діаметром 28 см скибочками баклажанів, залишаючи краї скибочок звисати за борт форми.
Відваріть седані до стану аль денте, злийте воду і перекладіть у велику миску, заправивши томатним соусом.
Додайте пармезан і качокавалло, добре перемішайте і покладіть кілька листочків базиліка.
Перекладіть заправлену пасту у застелену форму, рівномірно розподіліть і загорніть краї баклажанів до центру.
Випікайте тимбало за температури 200 градусів протягом приблизно 30 хвилин. Дістаньте з духовки, дайте трохи остигнути і подавайте.
30 хв
Тимбало — це коли 
паста перестає бути пастою в тарілці і стає пирогом, який можна різати на шматки. Італійці так роблять з тим, що лишилось: трохи соусу, трохи сиру, і форма, в якій усе це тримається купи. 
Баклажан тут не для смаку — він для форми. Він — ваша стінка каструлі, тільки їстівна.
Вийде це чи ні, вирішується не в духовці, а на сковороді, коли ви смажите баклажан. Якщо скибочки будуть товсті й недосмажені — вони не зігнуться, а трісне, і форма потече соусом по всій духовці. Якщо пересушите до хрусткості — вони стануть ламкими, як чіпси, і теж трісне. Потрібна шкіра, не кора: м'яка, гнучка, трохи просочена 
олією.
Друге місце, де все вирішується, — паста. Її варять не до готовності, а до напівготовності, бо вона ще 30 хвилин сидітиме в духовці і довариться там, у соусі, під сиром. Зваріть al dente по пачці — і на виході отримаєте кашу. Це не помилка рецепта, це механіка: тимбало готується двічі, і про це треба пам'ятати, коли зливаєте воду з каструлі.
Дехто каже — зайва робота, простіше подати пасту просто так. Ні, тут інша економіка: тимбало — це спосіб зробити порційну страву з того, що по суті є загальним блюдом на всіх. Розрізали — і кожному дістався рівний шматок з однаковою кількістю соусу, сиру і баклажана. Паста на тарілці так чесно не ділиться.
Баклажани беріть не наймолодші й не найстаріші — середні, щільні, без м'якості під пальцем. Молодий баклажан гіркоти майже не має, тому вимочувати в 
солі зараз не обов'язково — це пережиток тих часів, коли сорти були гіркіші. Але якщо баклажан старий, з великим насінням — присипте сіллю хвилин на 20, хай пустить вологу, інакше буде смажитись у власному соку, а не в олії.
Ріжте скибочки вздовж, товщиною як дві монети складені разом — 2-3 мм. Тонше — порвуться, коли будете загортати краї до центру. Товще — не прогнуться по колу форми і залишать щілини, звідки потім потече соус. Смажте невеликими партіями: якщо накидати повну сковороду одразу, олія охолоне, баклажан почне не смажитись, а варитись у власному соку і вийде ганчіркою, а не шкірою.
Арахісова олія тут — не примха, а той-таки критерій без запаху і з високою точкою димлення: баклажан вбирає олію губкою, і якщо олія пахне сама по собі — вона переб'є соус і сир. Будь-яка олія без власного запаху і здатна витримати температуру смаження підійде — рафінована соняшникова теж працює, італійці просто звикли до арахісової в цьому рецепті.
Седані — коротка паста з широким отвором, вона тримає соус усередині трубочки, а не тільки зовні. Якщо такої немає — беріть будь-яку коротку пасту з дірочкою: пенне, ригатоні. Довга тут не ляже рівно в формі і не тримається після розрізання.
Качокавалло — сир, який плавиться тягучими нитками і не розпадається на олію при нагріванні, через це він тут головний, а 
пармезан — лише для солоної різкості зверху. Немає качокавалло — беріть будь-який сир, який добре тягнеться при плавленні і не пускає жир: моцарела підійде, хоч вона водянистіша, тож віджміть її трохи перед тим, як кришити.
Соус готується швидко не тому, що так швидше, а тому, що томатна паста вже варена, її треба лише довести до смаку і загустити трохи — довге тушкування тут нічого не додасть, тільки випарує вологу, яка вам ще знадобиться, бо паста в духовці бере вологу з соусу, а не з повітря.
Форму беріть із знімним бортом — вам треба буде показати тимбало цілим, а потім розрізати, не ламаючи. Немає такої — підійде будь-яка глибока форма для запікання, тільки виймати доведеться ложкою, а не розрізаючи на красиві шматки, і це нормально, смак від форми подачі не залежить.
Ще від Matteo Brandt
·