Фото від ШІФарфалле з песто з оливок лечино
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 400 г Фарфалле
- 100 г Оливки
- 1 од. Петрушка
- Чебрець за смаком
- Базилік за смаком
- 50 г Кедровий горіх
- 1 ч. л. Каперси
- Чорний перець за смаком
- Оливкова олія за смаком
- 1 ст. л. Пармезан
Кроки
Покладіть у чашу блендера оливки, петрушку, чебрець, базилік, кедрові горіхи, каперси, чорний перець і пармезан, тонкою цівкою вливаючи оливкову олію, щоб вийшла досить кремова маса.
Відваріть макарони до стану аль денте.
Відкиньте макарони на друшляк і заправте приготованим песто, додавши при необхідності 1 ст. л. води, в якій варилися макарони.
Подавайте одразу.
Песто — це взагалі не рецепт із точними грамами, а спосіб мислення: щось масляне й горіхове, щось гостре й солоне, трохи зелені — і все це разом із оливковою
олією перетворюється на соус, якому не треба варитися. Тут замість класичного базиліко-пармезанового песто з Генуї — версія на
оливках лечино, маслянистих, м'яких, з ледь гіркуватим післясмаком.
Каперси й
петрушка додають соленості й свіжості там, де в оригіналі працював тільки часник і сир.
Вийде чи ні — вирішується не на плиті, а в блендері. Головна небезпека — перегнати оливкову олію в блендері на високих обертах так довго, що вона почне гірчити: механічне тертя ножів нагріває масу, а гаряча олія окислюється швидше й дає той самий неприємний присмак, що й зіпсований
горіх. Тому олію вливають тонкою цівкою в кінці, коротко, і зупиняються, щойно маса стала кремовою, а не коли вона вже блискуча й рідка.
Друга небезпека — паста.
Фарфалле зварити легко, а от упіймати момент аль денте без термометра і секундоміра — то вже справа зубів: шматочок має трохи пружинити, в середині лишається ледь помітна світліша серцевина, а не сирий хрускіт борошна. Час на пачці — це нижня межа, не присуд. Знімайте пробу за хвилину до заявленого часу.
Соус тут не вариться на пасті — пасту заправляють ним, як салат заправляють олією. Тому й "готуй окремо" не прикра незручність, а сама суть страви: песто живе своїм смаком лише холодним чи ледь теплим, бо варіння вбило б і колір зелені, і аромат
чебрецю.
Оливки лечино беріть без кісточки й уже не в розсолі, а скоріше в
олії — вони м'якіші й менш солоні, ніж, скажімо, каламата, тому й дають песто оксамитову текстуру, а не різку солону ноту. Якщо лечино немає, годиться будь-яка м'ясиста зелена або чорна оливка без зайвої гіркоти — критерій простий: спробуйте одну окремо, і якщо смак приємний сам по собі, він буде приємним і в соусі.
Кедрові
горіхи — не примха, а механіка: у них багато олії, і вони перетираються не в тверду крихту, а в кремову пасту, яка тримає соус разом. Дорого — так, бо збирають їх вручну з шишок, які ще й треба кілька років чекати, поки виростуть. Якщо шкода грошей чи горіхів немає в магазині, беріть смажений (не сирий!) волоський горіх або кешью — смаженим він уже дав тріщину в клітинах, і олія з нього вивільняється так само легко.
Каперси й
петрушка — тут замість часнику, якого в рецепті свідомо немає. Дехто скаже: "яке ж це песто без часнику". Ні, бо песто — не фіксований список, а принцип "зелень + горіх + сир + олія", і часник там опційний гострий акцент, який цілком можна замінити соленою різкістю каперсів.
Пармезан — 1 ст. л. на весь обсяг виглядає скромно, і це правильно: його тут не для ситості, а для глутамату, який зв'язує смак оливок і трав в одне ціле. Тертий пармезан додавайте в кінці перетирання, а не на початку — гарячі ножі блендера й так зайвий раз теплі, а сир, перегрітий тертям, втрачає аромат і стає просто солоним.
Чебрець і
базилік — "за смаком" тут не ухильність, а чесність: свіжий чебрець різкіший за сушений разів у три, і класти його можна буквально кілька гілочок на всю порцію, тоді як базиліка, навпаки, можна покласти жменю. Пробуйте соус ложкою до того, як заправити пасту, — виправити недосол у тарілці легко, а переправити важко.
Вода з-під пасти — не рятівний засіб "про всяк випадок", а технічний прийом: у ній розчинений крохмаль, який працює як емульгатор і не дає олії з песто відшаровуватися на тарілці холодними краплями. Столова ложка — орієнтир, додавайте, поки соус не почне обгортати
фарфалле рівномірно, а не стікати на дно.
Ще від Kofi Asante
·