Фото від ШІСмажене м'ясо з картоплею та яєчнею-глазунею
Інгредієнти

- 1 од. Цибуля дрібно нарізана
- 1 кг Картопля очищена, звареної та нарізаної кубиками
- 300 г Яловичий стейк або подібне яловичове м'ясо, стейк
- 2 ст. л. Вустерський соус
- 4 од. Яйця
- 1 ст. л. Вершкове масло для смаження
- 1 ст. л. Оливкова олія для смаження
- Сіль
- Чорний перець
- 200 мл соус беарнез
- 100 г мариновані буряки
- 1 жменя Петрушка дрібно нарізаної
- 1 од. червона цибуля тонко нарізана
- 100 мл яблучний оцет
- 3 ст. л. Цукор
Кроки
Змішайте яблучний оцет і цукор у мисці та розмішуйте, поки цукор не розчиниться. Додайте кільця червоної цибулі і залиште щонайменше на 30 хвилин.
30 хвОбсмажте цибулю на сковороді з оливковою олією, поки вона не стане м'якою.
4 хвДодайте картоплю разом із половиною вершкового масла і обсмажуйте кубики, періодично перевертаючи, поки не з'явиться хрустка скоринка.
8 хвПриправте картоплю сіллю, перцем і вустерширським соусом, коли вона буде готова.
1 хвНа іншій сковороді швидко обсмажте яловичину на невеликій кількості вершкового масла, приправивши сіллю та перцем. М'ясо може залишатися рожевим усередині при подачі.
5 хвВимкніть вогонь під сковородами і перемішайте яловичину з картоплею.
1 хвШвидко засмажте чотири яйця-глазуні на сковороді.
Коли яйця будуть готові, викладіть на чотири тарілки біксемад, яєчнею-глазунею, ложку соусу беарнез, мариновану червону цибулю та мариновані буряки.
2 хвЩедро прикрасьте свіжою петрушкою та свіжомеленим чорним перцем і подавайте.
Біксемад — це шведська страва для тих вечорів, коли вчорашнє м'ясо і
картопля просяться на сковороду разом. По суті — хеш, тільки зі своєю логікою: картопля йде першою й отримує весь час на скоринку, м'ясо — останнім і коротко,
яйце зверху — щоб жовток розтікся
соусом по всій тарілці. Розвалиться страва тільки з одної причини: якщо спробувати смажити все одночасно в одній каструлі, бо вдома немає казана на два вогні.
Вийде чи ні — вирішує не рецепт, а сковорода. Картоплі треба простір: якщо кубики лежать купою, вони не смажаться, а паряться, і скоринки не буде ніколи, скільки не чекай. М'ясо вирішує секунди на сковороді, не хвилини — тут якраз той рідкісний випадок, коли "довше" означає "гірше". Яйце — остання ланка, і саме воно робить з гарніру страву: без рідкого жовтка це просто смажена картопля з м'ясом, непогано, але не біксемад.
Головний страх новачка — що м'ясо всередині рожеве, виглядає "недосмаженим". Дехто каже: м'ясо має бути прожарене наскрізь, бо "так безпечніше". Ні — тут
стейк, а не фарш, бактерії живуть на поверхні, і поверхня у вас встигає добряче схопитися жаром. Рожева серединка — це не недогляд, це задум: м'ясо залишається соковитим, а не перетворюється на підошву за ті ж 2-3 хвилини.
Картопля — головний на цій тарілці, хоч і виглядає як гарнір. Беріть звичайну, не розсипчасту, яка годиться для пюре — вона розвалиться на сковороді. Потрібна та, що тримає форму кубика: молода або сортова "для смаження". Важливо, що вона вже зварена й охолола — гаряча картопля на сковороді дає пару замість скоринки, а скоринка тут не прикраса, а половина смаку страви.
М'ясо — "подібне яловичому
стейку" означає одне: шматок, який ви готові з'їсти швидко просмаженим, а не той, що треба довго тушкувати. Для хешу, по суті, згодиться будь-яке м'яко-соковите яловиче м'ясо без жилок — вирізка, стейк з лопатки, навіть залишки вчорашнього печеного м'яса, нарізані шматками. Головне — щоб воно переносило коротку жарку на сильному жару, а не вимагало години на повільному вогні.
Олія і
масло разом — не помилка і не розкіш. Олія тримає високу температуру без диму, масло дає смак і ту саму легку горіхову нотку підгорілого молочного
білка, яку сама олія ніколи не дасть. Якщо олії вдома тільки одна пляшка — підійде будь-яка без власного запаху, соняшникова цілком годиться, оливкова extra virgin — ні, вона згорить раніше, ніж картопля дійде до золотистого кольору.
Вустерширський
соус тут не для гостроти, а для глибини — він додає ту саму солону м'ясну "вагу", яку інакше довелося б добирати
сіллю годинами. Немає під рукою — підсоліть трохи сильніше і додайте краплю соєвого соусу, механізм той самий: глутамат на глутамат.
Соус беарнез і маринована
цибуля — це вже не технічні елементи, а баланс тарілки. Жирний яєчно-масляний соус просить кислого поруч, тому цибуля маринується окремо, заздалегідь, і чекає своєї черги 30 хвилин — це не забаганка, а хімія:
цукор і
оцет мають встигнути проникнути в шари цибулі, інакше вона просто гірка сира цибуля в оцті, а не м'який маринад.
Буряк і
петрушка наприкінці — не для краси, хоча й для неї теж. Буряк додає землистої солодкості, яка врівноважує жирне м'ясо і масляний соус, петрушка — свіжість, якої не вистачає страві, що вся зроблена зі смаженого й топленого.
Ще від Lucas Moreau
·