Фото від ШІГато з картоплі без глютену
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 1 кг Картопля
- 100 г Шинка без глютену
- 100 г Моцарела
- 1 од. Яйця
- 1-2 ст. л. Молоко
- 60 г Пармезан
- Мускатний горіх щіпка
- 1 пучок Петрушка
- 15 г Вершкове масло
- 3 ст. л. Панірувальні сухарі без глютену
- за смаком Сіль за смаком
Кроки
Вимийте картоплю і відваріть її цілою, в шкірці, у каструлі з гарячою підсоленою водою.
40 хвКоли картопля стане м'якою, вийміть її з води і покладіть у миску. Моцарелу наріжте скибочками.
Охолоджену картоплю очистіть від шкірки і розімніть товкачкою для картоплі.
До розім'ятої картоплі додайте мускатний горіх і петрушку.
Влийте молоко, додайте пармезан і добре перемішайте всі інгредієнти.
Спробуйте на смак і за потреби досоліть.
Додайте яйце і ретельно перемішайте до отримання однорідної м'якої маси.
Змастіть форму вершковим маслом і присипте панірувальними сухарями.
Викладіть картопляну масу у форму, зверху розкладіть скибочки шинки і моцарели, формуючи шари.
Накрийте останнім шаром картоплі, посипте панірувальними сухарями та пармезаном, додайте вершкове масло.
Випікайте в розігрітій до 180 градусів духовці приблизно 15 хвилин.
15 хвПідвищіть температуру до 200 градусів і випікайте ще 15-20 хвилин, доки утвориться золотиста скоринка.
18 хвДістаньте з духовки і дайте охолонути протягом 10-15 хвилин.
12 хв
Гато — це запіканка, яку італійці придумали, щоб пристойно подати звичайне картопляне пюре на святковому столі. Назва французька, походження неаполітанське: коли бідність і розкіш стикаються в одній кухні, з'являються такі гібриди — 
картопля вдягається в сир і 
шинку, і раптом це вже не гарнір, а повноцінна страва.
Головне, від чого залежить доля цього гато — не духовка, а картопля. Її варять цілою, в шкірці, саме тому, що очищена й порізана картопля набирає воду, як губка, і потім ця вода вийде з пюре під час запікання, перетворивши щільну масу на баюру. Шкірка — бар'єр, а не традиція заради традиції.
Дехто скаже — можна зекономити час і зварити картоплю шматками. Ні, бо різниця не в хвилинах, а у воді, яку шматки вберуть крізь зрізи. Цілою, в шкірці — довше, але суха.
Безглютенове тут не фокус, а умова: шинка, 
панірувальні сухарі — все перевірене на склад, і це знімає єдиний ризик для тих, кому це важливо. Решта — звичайна механіка запіканки: шар картоплі, шар начинки, шар картоплі, кірка зверху.
Картопля — сама основа, і тут важить сорт менше, ніж здається: головне, щоб вона була розсипчаста, а не та водяниста, що для салатів. Розсипчаста віддає вологу під час варіння і легко товчеться без грудок — гладка маса важлива, бо грудка картоплі в готовій страві відчувається як недогляд, а не характер.
Яйце і 
молоко — не для смаку, а для зв'язку. Яйце тримає масу, не дає їй розвалитися на шматку, коли ви будете різати гато гарячим. Молоко — регулятор густини: картопля буває сухіша чи вологіша залежно від сорту й сезону, тож 1-2 ложки — це орієнтир, а не закон. Якщо маса після пюрування суха й важко мішається — лийте більше, не бійтеся.
Пармезан у пюре — це 
сіль і смак одночасно, тож коли кладете його, зменшіть сіль у воді для варіння наперед, а не навпаки. Пармезан на 
моцарелі заміню важко: моцарела тут не для смаку, а для тягучості — вона плавиться і зв'язує шар начинки в єдине ціле. Якщо моцарели немає — беріть будь-який сир, що тягнеться при нагріванні, а не той, що просто плавиться в лужу.
Шинка без глютену — пункт, який легко проскочити повз увагу, якщо не готуєте для людини з целіакією. Для решти це звичайна шинка, яку ви їсте завжди, просто перевірена етикетка.
Панірувальні сухарі на дні форми — це не прикраса, а бар'єр між 
маслом і картоплею: вони вбирають зайвий жир і дають той хрускіт знизу, якого саме пюре ніколи не дасть. Зверху та ж функція — тільки тепер сухарі з пармезаном утворюють скоринку, яка тримає форму шматка при розрізанні. Без цього шару гато просто розповзеться тарілкою.
Два етапи температури в духовці — це не забаганка: спочатку 180 градусів прогріває всю масу і сир усередині встигає розплавитись, а вже потім 200 градусів доводить верх до золотистого кольору. Якщо зробити одразу на 200 — зовні підгорить раніше, ніж усередині дійде до кінця. Орієнтир готовності — колір скоринки, а не хвилини на таймері: рудувато-золота, не бліда й не темна.
Десять-п'ятнадцять хвилин відпочинку після духовки — це терпіння, яке теж складник смаку. Гаряче гато ріжеться і розвалюється, бо сир усередині ще рідкий. Охололе трохи — тримає форму шматка на тарілці.
Ще від Matteo Brandt
·