Фото від ШІМафіни з шинкою та горошком
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 240 г Борошно
- 30 г Пармезан
- 16 г Розпушувач
- Сіль
- 2 од. Яйця
- 210 мл Молоко
- 60 г Рослинна олія
- 150 г Горошок
- 200 г Шинка
Кроки
У великій мисці змішайте борошно з розпушувачем, сіллю і грана падано.
В іншій мисці розбийте яйця, додайте молоко й олію та перемішайте вінчиком до однорідності.
Влийте рідку суміш до сухих інгредієнтів у першій мисці.
Обережно перемішайте тісто лопаткою, лише щоб борошно повністю увібралося.
Додайте горошок і кубики шинки та перемішайте.
За допомогою ложки розподіліть тісто по формочках для мафінів, встановлених у спеціальну форму.
Наповнюйте формочки, залишаючи кілька міліметрів до країв, і випікайте мафіни за 180 градусів близько 25 хвилин.
25 хвКоли мафіни стануть пухкими і золотистими, дістаньте їх з духовки і дайте трохи охолонути перед подачею.
Мафін — це хліб, якому не дали часу вирости, тому за нього вирощує хімія. 
Розпушувач тут не для смаку, а для швидкості: тісто замісили — і одразу в духовку, бо дріжджове тісто чекати вміє, а це ні. Звідси й несолодка версія: якщо вже печемо швидкий хліб, чому б не покласти туди 
шинку й 
горошок замість родзинок.
Вийде чи ні — вирішується на етапі «обережно перемішайте». Тут головний ворог — ваша старанність. Хочеться домісити тісто до гладкості, як млинцеве, а не можна: розпушувач уже почав реагувати з рідиною, бульбашки газу стоять напоготові, і кожен зайвий рух лопаткою їх виганяє геть. Результат переміщування — не ніжний мафін, а щільна гумова шапочка, яку потім соромно подавати.
Дефект тут один — надмірне тісто. Якщо видно сухе 
борошно на дні миски, значить ще мало мішали; якщо тісто вже блищить і тягнеться — вже забагато. Правильна консистенція виглядає трохи кострубато, ніби ви не доробили. Це і є готовність до випічки.
Борошно бере на себе структуру, а грана падано — 
сіль і глибину смаку, якої звичайна сіль дати не може: тут працює не тільки солоність, а ще й ферментований 
білок, що робить смак "м'ясистішим". Якщо грана падано немає — підійде будь-який твердий сир з вираженим смаком і низькою вологістю, 
пармезан найочевидніший, але підійде й старий сир типу гауда, аби не м'який і не різав ножа погано.
Розпушувач для солоної випічки — не примха, а розрахунок: у ньому вже закладена пропорція соди й кислоти під несолодке тісто, тому не замінюйте звичайним харчовим розпушувачем з пакета для тортів навмання — кількість там рахувалась під інший баланс смаку. Якщо під рукою тільки звичайний розпушувач — беріть ту ж вагу, просто додайте трохи більше солі на смак, бо в солодкому розпушувачі її зазвичай менше.
Яйця й 
молоко з 
олією — це рідка частина, і тут міф вартий розбору: дехто каже, що олію треба топити разом з маслом для смаку. Ні, бо в мафінах олія потрібна саме за її нейтральність і рідкий стан за кімнатної температури — вона рівномірно обволікає борошно, не застигаючи грудками, як розтоплене масло на холодному молоці. Беріть будь-яку олію без власного запаху: соняшникову, рафіновану кукурудзяну, у крайньому разі м'яке розтоплене вершкове масло, якщо встигнете змішати все тепле з теплим.
Горошок і шинка йдуть в кінці не з лінощів, а щоб не обтяжувати тісто вологою заздалегідь: заморожений горошок можна класти прямо так, він встигне розморозитись у духовці, а ось мокру шинку з маринаду варто обсушити, інакше зайва рідина розм'якшить структуру знизу формочки.
Формочки заповнюйте не під зав'язку — тісто ще підніметься, і йому треба куди. Якщо спеціальної форми для мафінів немає, годяться жаровитривалі керамічні чашки чи навіть щільна паперова форма, поставлена у звичайну деко: головне, щоб боки тримали форму, поки тісто не схопиться.
Про температуру: 180 градусів — це той режим, коли зовнішня скоринка встигає підрум'янитися й закріпитися раніше, ніж усередині пересохне тісто. У домашній духовці, де реальна температура часто гуляє на 10–15 градусів від заданої, орієнтуйтесь не на таймер, а на вигляд: мафін має стати пухким і піти рудуватим золотом по верху, а якщо натиснути пальцем зверху — пружинити, а не продавлюватись. 25 хвилин тут — нижня межа, не вирок.
Ще від Tomás Ferreira
·