Медовий пиріг

Яйця беріть кімнатної температури, а не з холодильника. Холодне яйце гірше набирає повітря, піна виходить дрібнішою і менш стійкою — тримати в собі бульбашки їй важче. Якщо забули дістати заздалегідь, покладіть на п'ять хвилин у теплу воду — не кип'яток, просто теплу з-під крана.

Мед для цього пирога годиться будь-який рідкий, навіть не найдорожчий — у випічці тонкі сортові нюанси губляться в ароматі ваніліну й духовки. Головне — щоб він не був зацукрований грудками, бо тоді він не змішається з яйцями рівномірно, і в пирозі потім трапляться щільні крупинки.

Олія тут — не прикраса, а та речовина, що тримає пиріг м'яким і через день-два після випічки, коли масло в тісті вже дало б йому зачерствіти. Беріть будь-яку олію без власного запаху: соняшникову рафіновану, кукурудзяну, рапсову — яка є. Нерафінована з яскравим ароматом тут зіпсує пиріг, бо її запах нікуди не випарується і буде сперечатися з медом.

Молоко можна звичайне, якщо в холодильнику тільки кефір чи ряжанка — теж підійде, пиріг стане трохи щільнішим і з ледь помітною кислинкою, нічого страшного.

Борошно з розпушувачем і ваніліном змішуйте окремо від рідкої частини, перед тим як додавати в тісто. Це не забаганка — так розпушувач рівномірно розійдеться по всій масі борошна, а не осяде купкою в одному місці, звідки візьмуться нерівні пухирі в готовому пирозі.

Форму змащуйте маслом і трохи обсипайте борошном не для краси, а щоб тісто не прикипіло до стінок і верх при вийманні не залишився в формі, а пиріг не порвався навпіл, коли ви будете його витягати.