Фото від ШІЗапіканка з цибулею-пореєм і шпеком
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 1 од. Листкове тісто бездріжджове
- 4 од. Цибуля-порей великі
- 100 г Бекон нарізаний тонкими смужками
- 1 од. Яйця
- 50 г Пармезан
- 4 ст. л. Вода
- Сіль за смаком
- Мускатний горіх за смаком
- Рослинна олія за смаком
- 10 г Вершкове масло
Кроки
Нарізати цибулю-порей скибочками й обсмажити на сковороді з олією, додавши 5 ст. л. води та щіпку солі, до м'якості.
З'єднати цибулю-порей з яйцем, шпеком, мускатним горіхом і пармезаном.
Викласти суміш на листкове тісто, загорнути краї й посипати пармезаном та шматочками вершкового масла.
Випікати при 180 градусах, переконавшись, що шпек прогрівся до безпечної внутрішньої температури 70 градусів.
Це відкритий пиріг —
цибуля-порей і
шпек запечені просто на розгорнутому листковому
тісті, краї загорнуті всередину, як на грубій картинній рамі. Нічого складного тут немає, і провалити цю річ важко, якщо запам'ятати одне: порей любить повільно тушкуватися у власному соку, а не смажитися до рум'янцю.
Головна розвилка рецепта — на першому кроці. Якщо цибулю-порей кинути на сильний вогонь і забути про
воду, вона підгорить зверху, лишившись твердою й волокнистою всередині: порей — не цибуля-ріпка, у ньому мало цукру, щоб швидко стати м'яким і солодким, йому потрібна волога і час, а не жар. Вода, яку додають на цьому етапі, — не випадковість, а спосіб зварити порей на пару під власною кришкою з пари, поки сковорода не висохне й овоч не почне вже справді смажитися.
Начинка тут не варена, не запарена заздалегідь до готовності — вона допікається вже в духовці разом із тістом, і
яйце з
пармезаном скріплюють її в щось середнє між омлетом і запіканкою. Тому шпек нарізають тонкими смужками: товстий кусок за 25 хвилин при такій температурі може лишитися сирим усередині, а рецепт прямо каже — прогрітий до безпечної внутрішньої температури, а не просто "підсмажений на вигляд".
Вийде чи не вийде — залежить головним чином від тіста: якщо воно тонко розкотилося, краї загорнуті щільно, щоб начинка не витекла, а порей на той момент уже м'який і несолодкий від сирої різкості, а не від карамелізації — все складеться само.
Листкове
тісто беруть неферментоване, unleavened — те, що піднімається шарами від
масла, а не від дріжджів. Це важливо тут не з принципу, а з практики: дріжджове тісто під вологою начинкою з
порею просяде і стане гумовим, бо йому нема куди випускати пар рівномірно, а листкове розшаровується саме по собі й тримає форму рамки по краях, навіть мокру.
Порей беруть великий — не тому, що менший гірший, а тому, що в товстому стеблі більше соковитої білої частини і менше жорсткого зеленого верху, який довше розм'якає. Якщо під рукою тільки тонкі стебла, беріть їх вдвічі-втричі більше за вагою й скоротіть час тушкування — тонкі листки розм'якнуть швидше. За порей у крайньому разі можна взяти цибулю-ріпку, але смак зміниться помітно: ріпчаста солодша й різкіша, порей же м'якший і трохи ореховий — це вже інша страва, хай і робочий замінник.
Шпек — це копчене сало з прожилками м'яса, щось середнє між беконом і грудинкою. Якщо його немає, бекон підходить напряму, головне — щоб смужки були тонкі й мали і жир, і м'ясо: саме жир при нагріванні дає сковороді й начинці той підкопчений смак, заради якого цей інгредієнт тут узагалі є. Пісний бекон без жиру — заміна гірша, бо смак буде плоским.
Яйце й
пармезан тут не просто "для смаку" — це сполучна основа, як у кіші. Яйце зв'яже порей і шпек у масу, що не розсипається шматком, коли пиріг розрізають; пармезан додає
солі й глутамату, тому з сіллю на етапі тушкування порею не перестарайтеся — досолити легше, ніж виправити пересолене.
Мускатний
горіх — традиційний партнер вершкових і яєчних начинок не з магії, а тому що його ефірні масла добре тримаються в жирному середовищі й не випаровуються так швидко, як у пісних стравах — звідси й звичка класти його саме туди, де є яйце, сир чи вершки.
На
олію для смаження порею підійде будь-яка без власного запаху — соняшникова, рафінована оливкова, що завгодно нейтральне; олії з яскравим смаком, як нерафінована оливкова чи кунжутна, тут заб'ють тонкий смак порею. А вершкове масло наприкінці, зверху на начинку, — це вже не для смаку смаження, а для рум'яної верхньої плівки й легкого масляного блиску на готовому пирозі.
Ще від Kofi Asante
·