Фото від ШІТорт мімоза з ананасом
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 4 од. Яйця
- 100 г Цукор
- 65 г Картопляний крохмаль
- 65 г Борошно
- 1 од. Лимонна цедра
- ананасовий сік за смаком
- 500 мл Молоко
- 130 г Цукор
- 4 од. Яєчний жовток
- 50 г Борошно або кукурудзяний крохмаль
- 250 мл вершки для збивання
- 350 г ананас у сиропі
- 1 од. Лимонна цедра
Кроки
Збиваємо яйця з цукром до пишної кремової маси.
Поступово вводимо просіяне борошно з картопляним крохмалем, акуратно перемішуючи знизу вгору.
Додаємо лимонну цедру і виливаємо тісто у змащену маслом форму.
Випікаємо перший бісквіт близько 50 хвилин у розігрітій до 170 градусів духовці в режимі без конвекції.
50 хвПовністю охолоджуємо готовий бісквіт.
За тим самим рецептом готуємо другий бісквіт.
50 хвДоводимо молоко з лимонною цедрою до кипіння.
Розтираємо яєчні жовтки з цукром, додаючи просіяне борошно.
Тонкою цівкою вливаємо гаряче молоко до жовткової суміші, потім виймаємо цедру.
Переливаємо крем в каструльку і доводимо до кипіння.
Повністю охолоджуємо крем дипломат.
Збиваємо вершки до густої піни.
Додаємо збиті вершки до охолодженого крему.
Вмішуємо нарізаний шматочками консервований ананас.
З одного бісквіта вирізаємо три коржі для шарів торта.
Кожен корж просочуємо ананасовим соком і викладаємо крем на поверхню.
Покриваємо весь торт рештою крему за допомогою лопатки.
Другий бісквіт нарізаємо кубиками приблизно 1 см.
Обсипаємо поверхню торта кубиками бісквіта.
Ставимо торт у холодильник приблизно на 2 години перед подачею.
120 хв
Мімоза — це не торт у звичному розумінні, це спосіб перетворити бісквіт на подобу пухнастого квіткового приполоху. Звідси й назва: жовті кубики на поверхні нагадують суцвіття мімози. Секрет не в кремі і не в ананасі — секрет у тому, що половину роботи ви робите з уже готовим, охололим бісквітом, нарізаючи його, а не випікаючи вдруге щось хитре.
Вийде чи ні — залежить від одного простого факту: ви печете два однакові бісквіти, але доля в них різна. Один стає коржами, другий — кубиками-обсипкою. Якщо бісквіт вийде вологим чи щільним, кубики злипнуться в кашу замість того, щоб лишатися окремими пухнастими грудочками. Тож перше випробування цього рецепта — не крем, а власне бісквіт.
Крем тут — класичний дипломат: заварний крем патисьєр, полегшений збитими 
вершками. Це не примха, а розрахунок: самий заварний крем важкий і щільний, сам вершковий — нестійкий і пливе. Разом вони тримають форму і лишаються ніжними. Ананас додає кислинку, без якої вся ця молочно-яєчна ніжність швидко набридає.
Два години в холодильнику наприкінці — не для краси, а для фізики: крем має застигнути, просочення — розійтися по бісквіту рівномірно. Розрізати раніше — отримати розповзання замість охайного шматка.
Яйця з цукром для бісквіта збивайте не «поки не набридне», а поки маса не побіліє і не потовщає настільки, щоб, впавши зі збивача, лишала слід на поверхні ще кілька секунд. Це і є той запас повітря, який потім утримає 
борошно і не дасть бісквіту осісти в духовці грудкою.
Суміш борошна й картопляного 
крохмалю — не випадкова пара. Крохмаль робить м'якуш легшим і трохи пружнішим, борошно дає структуру. Якщо картопляного крохмалю немає — кукурудзяний підійде так само, принцип той самий: частина борошна замінюється на чистий крохмаль, щоб бісквіт не був гумовим.
Лимонна 
цедра в тісті — не про смак лимона, а про те, щоб забрати яєчний дух, який в бісквіті з чотирма яйцями відчувається завжди. Те саме завдання в неї і в 
молоці для крему: цедру кидають у гаряче молоко, а потім викидають геть — вона віддала олії й аромат, свою роботу зробила.
Жовтки з цукром і борошном для крему розтирайте до однорідності без грудочок, бо гаряче молоко, влите тонкою цівкою, має рівномірно їх заварити, а не зварити шматками. Якщо лити молоко швидко чи масу не розтерти — отримаєте яєчню в каструлі замість крему. Другий прогрів до кипіння після з'єднання — не перестраховка, а необхідність: борошно в кремі мусить проваритися, інакше крем пахнутиме сирим тістом і не загусне як слід.
Консервований ананас беріть шматочками, не кільцями — так їх легше розподілити по кремі. Свіжий ананас сюди не годиться: у ньому є фермент бромелаїн, який руйнує білок і не дасть крему застигнути, він просто розрідиться. Це не забобон, а хімія, з якою краще не сперечатися.
Вершки для збивання мусять бути холодними, бажано й посуд теж — тепла рідина у збиванні піни не дає. Збивайте до стійких піків, але не до масла: перебиті вершки стають зернистими і псують текстуру крему, коли ви їх туди вмішуєте.
Ще від Luca Martelli
·