Фото від ШІТарт капрезе без випікання з помідорами та моцарелою
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 260 г Крекери
- 160 г Вершкове масло розтоплене
- 30 г Базилік листя
- 15 г Кедровий горіх
- 20 г Пекоріно романо
- 2 од. Помідор
- 160 г Моцарела
- Сіль за смаком
- Оливкова олія за смаком
- Орегано за смаком
Кроки
Подрібніть крекери в блендері до дрібної крихти й змішайте з розтопленим вершковим маслом.
Викладіть основу у форму для тарта, розрівняйте й сформуйте бортик.
Поставте форму в холодильник, щоб основа застигла.
30 хвПриготуйте песто: змішайте базилік, пекоріно, кедрові горіхи, оливкову олію та сіль у блендері.
Розподіліть песто по застиглій основі.
Обережно вийміть тарт із форми.
Викладіть зверху скибочки помідора та моцарели, чергуючи їх.
Скропіть оливковою олією та присмачте орегано.
Це не тарт у звичному сенсі — тут нічого не печеться. Основа тримається не на клейковині, а на жирі: розтоплене 
масло, застигаючи в холодильнику, просто склеює крихту 
крекерів в одну пластину. Тому й немає духовки в цьому рецепті — вона тут не потрібна, холод працює замість вогню.
Вийде чи ні — вирішується на етапі застигання основи. Якщо вийняти з холодильника заранно, бортик попливе, і тарт розповзеться, щойно ви приберете форму. Тут тридцять хвилин — це нижня межа, не присуд. Орієнтир насправді простий: торкніться країв, вони мають бути твердими, як плитка шоколаду з холодильника, а не м'якими, як пластилін.
Дехто скаже — зачем холодити, можна й так викласти. Ні, бо без цього кроку форма тарта тримається лише формою, в яку його налили, і розвалиться, щойно ви спробуєте перекласти його на тарілку.
Головний страх тут — вода з 
помідорів. Вона розмочить основу за хвилини, тому фінальну збірку робіть ближче до подачі, не раніше.
Крекери тут — конструктор, не смак. Беріть прісні, без цукру й солодкої глазурі, бо солодка крихта зіб'є песто. Якщо таких крекерів немає — підійде будь-яке сухе печиво без начинки, головне, щоб кришилося в пісок, а не в грудки.
Масло в основі — це клей, і більше нічого. Воно має бути розтоплене до рідкого стану, не просто м'яке, інакше крихта не просочиться рівномірно і основа трісне по сухих ділянках. Заміна проста: будь-який твердий жир, що застигає в холодильнику — кокосове масло підійде так само, 
олія — ні, бо вона не твердне.
Песто тут не з покупної баночки, і це важливо саме тому, що банку ви б і так не стали нагрівати — тут все одно нічого не гріється. 
Базилік дає запах, кедрові 
горіхи — жирність і легку маслянистість, 
пекоріно — 
сіль і гострину. Пекоріно твердіше й солоніше за пармезан, тому якщо під рукою тільки пармезан — кладіть трохи більше і сіль применшіть. Горіхи можна замінити грецькими чи кешью — втратите характерний присмак, але текстуру збережете, якщо подрібните не в пил, а лишите крупинку.
Помідори беріть стиглі, але не перестиглі: якщо ніж входить і сік одразу тече — такий помідор розмочить основу за хвилину. М'якіший шар можна прибрати, зрізавши серцевину з насінням, це теж про той самий страх вологи. 
Моцарелу обов'язково обсушіть серветкою після нарізки — вона ще волога з розсолу, і ця вода працює проти вас так само, як вода з помідора.
Оливкова олія й 
орегано в кінці — не прикраса для фото, а смаковий акцент, який зв'язує свіжий сир із сухуватою основою. Сіль накладайте обережно: пекоріно вже солоне, і легко пересолити весь тарт, думаючи, що солите лише помідори.
Ще від Tomás Ferreira
·