Фото від ШІПаппарделле з грибами та волоськими горіхами
Інгредієнти

- 200 г Гриби нарізана скибками
- 150 г лисички
- 1 од. Цибуля дрібно нарізана
- 3 зубчик Часник дрібно нарізаний
- 1 ч. л. Сушений чебрець
- 1 ч. л. сушений розмарин
- 100 мл біле вино
- 100 мл Бульйон
- 100 мл вершки для збивання
- 100 г Пармезан свіжотертий
- 75 г Волоський горіх грубо нарізані
- 400 г Паппарделле
- 2 ст. л. Вершкове масло для смаження
- Сіль
- Чорний перець
Кроки
Розігрійте велику сковороду, додайте масло і дайте йому розпінитися.
Обсмажте печериці та лисички на сковороді, поки вони не отримають гарну золотисту скоринку.
Зменшіть вогонь до середнього, додайте до грибів цибулю, часник, чебрець і розмарин та тушкуйте кілька хвилин, поки цибуля не стане м'якою.
Влийте біле вино та овочевий бульйон і дайте легенько повариться 10 хвилин.
Поки готується соус, зваріть пасту за інструкцією на упаковці до ідеальної м'якості.
Додайте до грибної суміші вершки, свіжотертий пармезан і волоські горіхи, добре прогрійте та перемішайте з готовою пастою.
Подавайте одразу на тарілках, посипавши свіжотертим пармезаном і свіжомеленим перцем.
Паппарделле з
грибами — це страва, яка вирішується на двох ділянках: сковороді з грибами і каструлі з пастою, і якщо одне з них піде не так — страва розвалиться, а не стане «не дуже смачною», а саме розвалиться на складові: кашу з грибів окремо і макарони з соусом, який по них стікає, а не тримається.
Головне тут — вода. Гриби на 90% складаються з води, і якщо ви кинете їх у мало розігріту сковороду або переповните її, вода почне виходити раніше, ніж утвориться скоринка, і ви отримаєте не смажені гриби, а варені в власному соку. Тому сковорода має бути справді гарячою, а гриби — лежати в один шар, навіть якщо для цього доведеться смажити двома заходами. Та сама причина, чому багато хто скаржиться: «смажив, а вони пустили сік» — не невезіння, а фізика.
Друга точка — паста. Паппарделле товсті, широкі, і їм треба справжнє кипіння, а не ліниве булькання, інакше вони зваряться нерівномірно: краї розм'якнуть, а середина залишиться твердою. Орієнтуйтесь не на хвилини з пачки, а на те, як стрічка гнеться — має бути пружною, а не м'якою ганчіркою.
Третя —
вершки з сиром не можна кип'ятити. Це не примха, а хімія: білок сиру й вершків за сильного кипіння згортається, і замість гладкого соусу ви отримаєте крупинки й масляні плями зверху. Прогріти, перемішати, і все — вогонь вимкнути ще до того, як здасться, що пора.
Два види
грибів тут — не примха, а бажання дати одразу дві текстури й два смаки: одні гриби дадуть щільність і горіховий присмак, інші — делікатність і легку кислинку. Якщо у вас в холодильнику лежать тільки звичайні печериці — беріть їх усі 350 г, страва не постраждає, вона просто стане трохи простішою, без тієї другої нотки.
Цибуля і
часник ідуть у сковороду вже після грибів, а не разом з ними, і це не порядок заради порядку. Часник і цибуля горять набагато швидше, ніж випаровується волога з грибів, і якщо кинути все одночасно, до того моменту, як гриби дадуть скоринку, часник уже стане гірким чорним пилом на дні сковороди.
Вино тут працює як розчинник: на дні сковороди після смаження лишається підгоріла есенція смаку, і саме вино, а не вода чи
бульйон, здатне її зняти й розчинити — спирт розкладає ароматичні сполуки, яких вода не бере. Якщо вина немає або ви його не вживаєте — замініть на той самий бульйон з ложкою лимонного соку, кислота частково зробить ту саму роботу, хоч і не всю.
Вершки беріть ті, що для збивання — у них достатньо жиру, щоб не згорнутися від гарячого соусу і від кислоти вина. Легкі вершки чи молоко тут ризиковані: вони здатні розшаруватися просто на тарілці. Сир — тільки свіжотертий, бо готовий тертий пересипаний крохмалем проти злипання, а він же заважає сиру плавитися рівно, і соус вийде з грудочками замість оксамитовості.
Горіхи грубо нарізані й сирі, без попереднього підсмажування — і це свідомий вибір, а не недогляд: вони встигнуть трохи прогрітися й розкрити аромат уже в соусі, залишаючись при цьому хрусткими. Якщо встигнете їх ще й підсушити на сухій сковорідці окремо хвилину-дві — смак стане глибшим, але це вже не обов'язково, це для тих, у кого є зайва хвилина й бажання.
Маєте тільки широкі яєчні
тальятелле замість паппарделле — беріть їх без жодних докорів сумління, це та сама родина пасти, тільки трохи вужча смужка, різниця суто візуальна, не смакова.
Ще від Ostap Melnyk
·