Фото від ШІПаста з помідорами, картоплею та проволоне дольче
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 400 г Коротка паста
- 1 од. Шалот
- 1 зубчик Часник
- Петрушка за смаком
- 2 ст. л. Оливкова олія
- 200 г Очищені помідори черрі датерино, піккаділлі тощо
- 2 од. Картопля
- 150 г Проволоне
- 1 ст. л. Пекоріно романо
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
Кроки
Поки варяться паста й шматочки картоплі, на сковороді обсмажте шалот та суміш часнику й петрушки у 2 ст. л. оливкової олії.
10 хвДодайте нарізані шматочками помідори, посоліть за смаком і притрусіть чорним перцем.
Відкиньте пасту й картоплю на друшляк і перекладіть у сковороду разом із проволоне, нарізаним кубиками, та 1 ст. л. тертого пекоріно.
Подавайте одразу.
Паста з 
картоплею в одній тарілці — для декого це дивина, а для декого звичайна неділя в Італії, де так готують і не питають дозволу. Картопля тут не гарнір і не заміна чомусь — вона варить у собі крохмаль, який потім робить соус густим, майже кремовим, без жодної краплі вершків. Це страва-економія: трохи помідорів, трохи картоплі, шматок сиру — і повна каструля їжі з того, що завжди є вдома.
Вирішальний момент тут один: картопля і паста мусять зваритися до однакової м'якості й опинитися в сковороді одночасно, теплими. Якщо картопля ще тверда — вона захрумтить там, де мала б розтопитись у соус. Якщо перестояла — розповзеться кашею. Орієнтир простий: шматочок картоплі має м'яко подаватися під вилкою, не розсипаючись, приблизно як добре зварена паста al dente.
Друге — 
проволоне. Його не топлять на вогні, а кидають у гарячу щойно відкинуту пасту й перемішують жаром, який вже є в каструлі. Сир має встигнути потягтися нитками, а не розпливтися в 
олію. Тому сковороду з вогню краще прибрати ще до того, як сир падає всередину — тепла пасти й картоплі вистачить.
Шалот тут замість звичної цибулі — він м'якший і солодший, менше б'є різкістю, тому його достатньо просто обсмажити до прозорості, не чекаючи золотавого кольору: мета не карамелізація, а прибрати сирість і дати олії запах. Якщо під рукою лише звичайна цибуля — беріть половину, вона гостріша.
Часник і 
петрушку кладуть разом, бо петрушка трохи гасить різкість часникової олії і додає свіжості, яку інакше додавали б лише наприкінці. Головне — не дати часнику почорніти: гіркота від підгорілого часнику потім не зникне нікуди, навіть якщо залити все соусом. Тримайте вогонь таким, щоб часник тихо шипів, а не стріляв бризками.
Помідори черрі — датерино чи піккаділлі — беруться не випадково: вони м'ясистіші за звичайні круглі томати і менш водянисті, тому розпадаються в густу масу, а не в рідину. Якщо таких немає, звичайні стиглі помідори теж підійдуть, просто дайте їм постояти на сковороді трохи довше, щоб зайва вода випарувалась, інакше соус вийде рідким замість того, щоб обліпити пасту.
Картоплю варять нарізаною шматочками прямо поруч із пастою — не до пюреподібного стану, а до тієї межі, коли ніж входить легко, без опору. Саме вона, а не сир і не олія, робить тут соус густим: крохмаль, що виділяється з картоплі у відвар і залишається на її поверхні, працює так само, як вода з-під пасти в будь-якому італійському соусі — зв'язує все в одне ціле.
Проволоне дольче — м'який, солодкуватий сир, що тягнеться, коли теплий, і застигає шматками, коли охолоне. Якщо його немає, шукайте будь-який м'який сир із такою ж властивістю плавитись у нитки, а не в олійну пляму — моцарела підійде, хоч буде менш насиченою на смак. 
Пекоріно додають окремо і наприкінці, бо це 
сіль і гострота, а не плавкість: він осідає крупинками на поверхні, а не розчиняється в масу.
Сіль і 
перець — за смаком, але краще недосолити на етапі помідорів: пекоріно сам принесе чималу солоність, і якщо поспішити раніше, наприкінці страва може вийти пересоленою, а виправити це вже нічим, крім додавання ще пасти.
Ще від Elena Rossetti
·