Фото від ШІСуп з горошком і морквою
Інгредієнти
- 850 г Бульйон
- 800 г Горошок
- 3 од. Морква
- 1 од. Цибуля
- 1 зубчик Часник
- 1 ст. л. Оливкова олія
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
Кроки
Цибулю подрібнюємо і викладаємо в каструлю з оливковою олією та трохи бульйону, тушкуємо на середньому вогні
5 хвДодаємо подрібнений часник, 600 г горошку і доливаємо ще трохи бульйону
Очищаємо моркву, нарізаємо дрібними шматочками і додаємо до горошку
Вливаємо решту бульйону і перемішуємо
Доводимо до кипіння і варимо суп
12 хвПеребиваємо занурювальним блендером до однорідної консистенції
Додаємо залишок горошку (200 г) і варимо ще кілька хвилин
Коли цілі горошинки стануть м'якими, знімаємо з вогню, додаємо сіль і чорний перець за смаком
Суп-пюре з 
горошку і 
моркви — страва, яка прощає майже все, крім одного: перевареної моркви, яка дає в 
бульйон крохмалисту каламуть замість чистого смаку. Все інше — 
цибуля, 
часник, горошок — варяться швидко і м'яко, і тут складно схибити.
Вирішує тут не час, а те, чи ви дали цибулі стухнути, а не засмажитись. У квартирі на звичайній плиті немає казана з рівномірним жаром по всій поверхні — є дно каструлі, яке гріється нерівномірно, тому бульйон у кроці 1 не просто для смаку, а щоб цибуля тушкувалась, а не підгоряла знизу, поки зверху ще сира.
Другий момент, де суп або вийде, або стане просто кольоровою водою — це момент перебивання блендером. Якщо перебити зарано, поки морква ще тверда, у пюре будуть дрібні тверді крихти, які відчуваються язиком навіть через блендер. Морква має гнутись, а не ламатись — ось і вся ознака.
Горошок ділять на дві частини не для краси, а щоб отримати два різні смаки в одній тарілці: перебитий горошок дає основу пюре, а цілий, доданий пізніше, лишається м'яким, але не перевареним в кашу — додає текстуру, яку одна суцільна маса ніколи не дасть.
Бульйон тут — не фон, а розчинник смаку. Овочевий підійде будь-який не надто солоний: якщо бульйон концентрований, розведіть водою, бо інакше 
сіль накопичиться двічі — і в бульйоні, і коли ви досолите в кінці. Домашній чи кубиковий — різниці для цього супу небагато, бо основний смак тут дають морква й горошок, а бульйон просто несе тепло.
Горошок можна брати свіжий або заморожений — заморожений навіть зручніший, бо вже бланшований і не вимагає довгого варіння. Свіжий молодий горошок вариться швидше за підв'ялений чи перезрілий: якщо горошини великі й щільні, закладайте цілу частину (ті 200 г) трохи раніше й пробуйте — готовність тут на зуб, а не на годинник.
Моркву ріжте дрібно не з естетики, а з фізики: дрібний шматочок прогрівається рівномірно і встигає стати м'яким за ті ж 12 хвилин, що й горошок. Велика морквина в тому ж часі лишиться твердою всередині, і блендер цього не виправить — просто розмеле тверде на дрібніше тверде.
Часник кладуть після цибулі, а не разом із нею, бо часник підгорає і гіркне набагато швидше за цибулю — у нього менше води і менше опору теплу. Якщо часнику немає або він не до смаку — пропустіть, суп не постраждає, це не той інгредієнт, без якого страва розвалюється.
Олія тут — лише середовище для цибулі в перші хвилини, тож оливкова не принципова: підійде будь-яка олія без власного запаху, якщо оливкову шкода витрачати на суп, який все одно переб'ють блендером і де її аромат майже не відчується.
Дехто вважає, що суп-пюре треба варити довше для "насиченості". Ні, бо насиченість тут дає не час на вогні, а концентрація бульйону і правильна стадія готовності овочів — переварена морква віддає більше крохмалю, менше смаку, і суп стає тьмяним на колір і на язик.
Ще від Elena Rossetti
·