Фото від ШІПіньолата з медом
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 300 г Борошно
- 2 од. Яйця або 3 маленькі
- 30 г Вершкове масло
- 20 г Цукор
- 1 од. Лимонна цедра або апельсинова
- 25 г Граппа або інший лікер
- Сіль щіпка
- Розпушувач щіпка, за бажанням
- Арахісова олія за смаком
- 200 г Мед
- Кондитерська посипка за смаком
Кроки
У велику миску висипте борошно, додайте цукор, сіль, розпушувач і лимонну цедру.
Додайте яйця, граппу та вершкове масло, порізане на шматочки.
Вимішайте руками до утворення м'якого однорідного тіста.
Обгорніть тісто харчовою плівкою і покладіть у холодильник.
60 хвДістаньте тісто і розділіть на частини, з яких скачайте циліндри товщиною приблизно з палець.
Наріжте циліндри на невеликі шматочки.
Розігрійте арахісову олію до 170 градусів і обсмажуйте шматочки невеликими партіями до золотистого кольору.
Викладіть обсмажені шматочки на паперовий рушник, щоб стекла зайва олія.
Перекладіть їх у миску і, поки вони ще теплі, залийте медом.
Прикрасьте кондитерською посипкою і викладіть гіркою на тарілку для подачі.
Піньолата — це італійська солодка гора з обсмажених кульок тіста, скріплених 
медом. Італійці ліплять з неї справжню піраміду і виносять на стіл як атракціон — для гостей, не для буднього чаювання. Удома, без спеціального котла й без досвіду фритюру, вона теж вийде, просто пам'ятайте: тут немає одного критичного моменту, є два — тісто має відпочити в холоді, а 
олія має бути саме такої температури, щоб кулька встигла пропектися всередині, поки знадвору ще не згоріла.
Головний ворог тут — поспіх з обома етапами одразу. Якщо тісто не охолодити — воно тектиме і не трохи триматиме форму циліндра, кульки вийдуть кривими. Якщо олію недогріти — тісто напʼється жиру й буде важким, млявим, наче смажене в воді. Перегріти — зовні кірка вже чорна, а всередині сире тісто. Тому часу тут задають не хвилинами, а відчуттям: і для тіста в холодильнику, і для кольору в 
маслі.
Мед, яким заливають гарячі кульки, — не прикраса, а клей і консервант одночасно: він застигає, тримає гірку, і завдяки цукру страва довго не псується — у Сицилії піньолату готували про запас, на свята наперед.
Борошно тут звичайне, пшеничне, без претензій — воно має дати тісто, яке качається в тонкий циліндр і не рветься, тож багато клейковини навіть на користь. 
Яйця — зв'язуюче і джерело вологи замість води: вода дала б тісто пісне й жорсткувате, яйце — м'якше і з присмаком здоби. Якщо яйця дрібні, береться три — критерій простий: тісто має бути м'яким, як мочка вуха, не твердим, не липким до рук.
Масло в тісто кладуть не заради жирності, а щоб перервати довгі нитки клейковини — інакше кульки після обсмажування будуть гумовими, тягучими, а не крихкими всередині. 
Цукор тут мінімальний — солодкість дасть мед, тісто лише трохи підсолоджене, щоб не було прісним у контрасті.
Цедра — це про аромат, а не про смак: ефірні олії в шкірці цитруса розкриваються саме в жирі й теплі, тому її вмішують у сухі інгредієнти, а не вичавлюють сік. Лимонна чи апельсинова — байдуже, береться та, що під рукою, головне — зняти саму кольорову шкірку, без білого шару, бо він гіркий.
Граппа чи інший міцний алкоголь у тісті — не про хмільний смак, а знову про структуру: спирт випаровується в жарі швидше за воду, тому тісто не встигає напитатися олією так сильно, як без нього, і лишається легшим. Немає граппи — підійде будь-який нейтральний міцний лікер чи навіть бренді, головне без різкого власного присмаку, що битиметься з медом.
Олія для обсмажування — арахісова через високу точку диму і майже нульовий власний запах, вона не перебиває цедру й мед своїм ароматом. Критерій заміни той самий: будь-яка рафінована олія без вираженого запаху, що витримує сильний жар, не починаючи диміти і гірчити.
Мед беруть різнотравний не з примхи — він рідший за монофлорний гречаний чи липовий, легше розтікається гарячим по теплих кульках і застигає рівномірною плівкою, без грудок. Якщо мед густий, зацукрований — його варто трохи прогріти на водяній бані перед заливкою, інакше він ляже нерівно і гірка розповзеться.
Ще від Tomás Ferreira
·