Фото від ШІСфінчі ді Сан-Джузеппе
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 250 г Борошно
- 250 г Вода
- 50 г Вершкове масло
- 5 од. Яйця
- 5 г Сіль
- Смалець для смаження
- Арахісова олія для смаження
- 400 г Рікота
- 150 г Цукор
- 60 г Шоколадні краплі
- Фісташка подрібнені, за смаком
- засахарені вишні за смаком
- цукат з апельсинової цедри за смаком
Кроки
Налийте воду, покладіть сіль і вершкове масло в каструлю та поставте на вогонь, доводячи майже до кипіння.
Зніміть каструлю з вогню, додайте все борошно одразу й енергійно перемішайте ложкою.
Поставте на слабкий вогонь на короткий час, поки маса не почне відставати від стінок каструлі.
Перекладіть тісто в скляну миску і дайте охолонути, періодично помішуючи.
Змішайте рікоту й цукор у мисці, збийте міксером або зануреним блендером до однорідного гладкого крему.
Накрийте харчовою плівкою і поставте в холодильник.
Коли заварна основа охолоне, почніть вводити яйця по одному, додаючи наступне лише після того, як попереднє повністю ввібралося.
Розігрійте велику кількість смальцю або арахісової олії в каструлі з товстим дном.
Викладайте тісто по кілька ложок за раз у гарячу олію.
Смажте, часто перевертаючи, поки сфінчі не стануть дуже пухкими й золотистими.
Викладіть на паперовий рушник, щоб стекла олія, і дайте остигнути.
Додайте шоколадні краплі до рікотового крему і добре перемішайте.
Викладіть по ложці крему на кожну сфінчу.
Прикрасьте зверху подрібненими фісташками, половинкою цукату з вишні та смужкою цукату з апельсинової цедри.
Сфінчі — це сицилійські пончики з заварного тіста, які смажать на День Святого Йосипа, 19 березня, коли тато в сім'ї традиційно бере на себе кухню. Страва проста і водночас капризна: все тісто, вся суть — у заварному кроці, і якщо його не зрозуміти, матимете плоскі млинці замість пухких кульок.
Вирішує тут не рецепт, а фізика. Заварне тісто — це коли крохмаль у
борошні заварюється гарячою
водою ще до того, як потрапить в
олію. Тобто структура кульки будується двічі: спочатку на плиті, а потім у фритюрі, коли волога всередині перетворюється на пару й роздмухує тісто, як повітряну кульку. Якщо пропустити перший етап або зробити його неправильно — другого просто не буде з чого роздмухувати.
Вийде, якщо ви не поспішаєте на двох місцях: коли вводите
яйця в тісто (кожне має повністю розчинитись, інакше тісто розшарується) і коли смажите (олія має бути досить гаряча, щоб тісто миттєво "схопилось" зовні, але не настільки, щоб середина лишилась сирою). Все інше — крем, прикраси — це вже справа смаку, там помилитись важко.
Борошно тут звичайне, пшеничне, без претензій — головне не плутати з тим, що для хліба з високим вмістом
білка. Для заварного тіста важливіша
вода і температура, ніж сорт борошна. Воду доводьте майже до кипіння, а не до булькання: якщо вода вже закипає й випаровується, пропорція борошно-вода зміниться, і тісто вийде густішим, ніж треба.
Вершкове
масло дає тісту еластичність і смак — без нього сфінчі смажаться суше й тримають форму гірше. Якщо масла немає, підійде будь-який жир без зайвого запаху, що лишається твердим при кімнатній температурі, але результат буде трохи інакший — менш ніжний.
Яйця вводите по одному не з забобону, а тому, що тісто — це емульсія: яйце має рівномірно розійтись у масі, перш ніж додасте наступне. Влийте всі одразу — отримаєте яєчню в тісті, частину вологи, яка не зв'язалась, і бульки замість пухких кульок. П'ять яєць на такий об'єм рідини — це вже перевірена пропорція, не потрібно додавати "про запас".
Смалець і арахісова
олія для смаження — це не каприз, а температурна витримка: обидва жири тримають високий жар без диму і горілого присмаку, на відміну від олії з вираженим запахом, яка на такій температурі починає гіркувати. Дехто каже — можна смажити на звичайній рафінованій олії. Можна, просто смак буде нейтральнішим, без тієї легкої присмаженості, яку дає смалець.
Рікота — основа крему, і тут головне не переплутати з м'яким сиром типу маскарпоне: рікота зерниста, легша, і після збивання з цукром дає саме той гладкий, не надто щільний крем, який тримається на пончику, а не стікає з нього. Якщо рікота волога — дайте їй стекти через сито хвилин двадцять, інакше крем вийде рідким.
Цукати,
фісташки,
шоколадна крихта — це вже оздоблення, і тут можна орієнтуватись на те, що є в холодильнику. Головне правило для таких речей просте: контраст. Яскравий колір цукату на тлі білого крему, зелений фісташковий подрібнений порошок — це не прикраса заради прикраси, а спосіб відразу показати, що в начинці є щось, крім солодкого сиру.
Ще від Kofi Asante
·