Фото від ШІСправжня іспанська сангрія
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 1.5 л Вино насичене, наприклад бонарда негазована, каннонау сардинське або саліче салентіно
- 0.75 л Газований лимонад
- 2 од. Лимон
- 2 од. Апельсин
- 2 од. Персик
- 2 од. Яблуко
- 80 г Цукор
- 1 од. Палички кориці
- 1 од. Ванільний стручок
- 3 од. Гвоздика
- 50 г Коньяк за бажанням
Кроки
Видушуємо сік з одного лимона й одного апельсина та відкладаємо його убік.
Нарізаємо другий лимон і другий апельсин: частину — скибочками, частину — кубиками, шкірку не знімаємо.
Персики та яблука ретельно миємо, не знімаючи шкірки, і нарізаємо кубиками.
Викладаємо нарізані фрукти в миску, посипаємо цукром і поливаємо проціженим цитрусовим соком.
Доливаємо червоне вино і добре перемішуємо. Додаємо паличку кориці, ванільний стручок та гвоздику.
Вливаємо коньяк, накриваємо харчовою плівкою і охолоджуємо в холодильнику.
Виймаємо ванільний стручок і спеції, доливаємо газований лимонад, добре перемішуємо.
Охолоджуємо в холодильнику до подачі.
Сангрія — це не коктейль, а спосіб продати 
вино, яке саме по собі пити боязко. В Іспанії звичка народилася з економіки: дешеве кисле вино, яке не встигло стати добрим, розбавляли фруктами, соком і льодом — і виходило пити можна, і витрати на столовий сорт не шкода. У нас цю логіку часто ламають, беручи для сангрії дороге вино "бо не так жаль, якщо зіпсую" — а треба навпаки: вино береться насичене й щільне, бо саме воно не розчиниться в солодощі фруктів і не стане просто кольоровою водою.
Вийде чи ні — вирішується не в міксі, а в часі настоювання. Дві години в холодильнику — це не "для холодку", а мінімум, за який 
цукор витягує сік із фруктів, а вино встигає взяти на себе аромат кориці, 
гвоздики й ванілі. Менше часу — і ви просто п'єте вино з плаваючими в ньому 
яблуками, без жодного зв'язку між ними.
Дехто каже: сангрія — це коли все змішав і одразу пив, на те й літній напій. Ні, бо без витримки цитрусовий сік просто підкислює вино, а не розкриває фрукти, і весь сенс напою — пропасти даремно.
Вино тут — основа, а не прикраса, тому беріть щось із тілом: бонарда, каннонау, саліче салентіно — усе це насичені, трохи грубуваті червоні, які не бояться конкуренції з цукром і спеціями. Легке та витончене вино в сангрії губиться — ви просто не відчуєте, що випили саме вино, а не підсолоджений сік із алкоголем. Критерій заміни простий: будь-яке щільне, темне, не надто делікатне червоне, яке вам не шкода розбавити.
Два 
лимони й два 
апельсини поділені не випадково: з одного пара витискаємо сік — це кислота, яка балансує солодке вино й витягує сік із фруктів у мисці. Другу пару ріжемо зі шкіркою: шкірка цитрусових містить ефірні олії, і саме вони, а не сама м'якоть, дають той впізнаваний аромат. Знімете шкірку — втратите половину запаху сангрії.
Персики й яблука миються і ріжуться зі шкіркою з тієї ж причини — шкірка тримає форму кубика у вині кілька годин, без неї фрукт просто розповзеться кашею до подачі. Якщо персиків немає, беріть щось соковите й не надто м'яке — груша підійде, банан ні: він розкисне й каламутить напій.
Цукор насипається прямо на фрукти, а не в рідину — він працює як осмотичний насос: витягує сік із м'якоті фруктів ще до того, як вино туди потрапить. Пропустите цей крок — фрукти просто плаватимуть у вині мертвим вантажем, не ділячись нічим.
Паличка кориці, 
стручок ванілі й гвоздика кладуться цілими, не меленими: мелені спеції віддадуть смак за кілька хвилин і залишать муть на дні склянки, а цілі — повільно і чисто настоюються разом із фруктами ті самі дві години. 
Коньяк тут необов'язковий підсилювач: він додає міцності й легкого смаку диму, але без нього напій не стане гіршим, просто іншим.
Лимонад вливається в останню секунду, вже перед подачею, і холодний. Якщо влити його раніше, бульбашки вийдуть ще в холодильнику, і до столу приїде тихе вино з фруктами замість напою, що іскриться. Тому спеції й ванільний стручок виймають саме перед цим кроком — далі настоювати нема чого, газ тримати довго все одно не вийде.
Ще від Inès Lambert
·