Фото від ШІСолоний клафуті — ситна страва, що рятує вечерю
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 250 мл Молоко
- 3 од. Яйця
- 125 г Борошно
- 2 ст. л. Оливкова олія
- Сіль за смаком
- Базилік за смаком
- 10-15 од. Помідор
- 100 г Проволоне
- 5-6 од. Анчоуси
- за смаком Вершкове масло для змащення
Кроки
Розбийте яйця у велику миску і злегка збийте вінчиком. Поступово додавайте просіяне борошно, чергуючи з молоком, і ретельно перемішуйте до однорідної консистенції без грудочок.
Додайте оливкову олію та сіль, а також порваний на шматочки базилік. Добре перемішайте тісто.
Вилийте тісто у круглу форму діаметром 24 см, змащену олією або вершковим маслом.
Розкладіть по поверхні цілі помідори черрі (якщо занадто великі — розріжте навпіл).
Зверху викладіть кубики проволи або моцарели для піци, а потім кілька цілих філе анчоусів.
Випікайте клафуті в розігрітій до 180 градусів духовці (статичний режим) приблизно 35 хвилин.
35 хвЗнизьте температуру до 170 градусів і продовжуйте випікати ще 10-15 хвилин, доки страва не стане добре золотистою.
12 хвПереконайтеся, що риба прогрілася до безпечної температури 63 °C у найтовстішій частині.
Дістаньте з духовки і дайте страві настоятися 30 хвилин перед подачею.
30 хв
Клафуті — це французька селянська економія, перевдягнена у святкову сукню. Тісто як на млинці, тільки густіше і запечене разом з начинкою в одній формі — не треба окремо смажити, окремо запікати, усе в одній каструлі духовки сходиться саме. Солодкий варіант — з вишнями, цей — із
помідорами, сиром і
анчоусами, і працює той самий механізм: яєчно-борошняна рідина загусає в духовці й тримає все, що в неї вкинули.
Вийде — якщо тісто не грудкувате і форма не завелика. Не вийде — якщо поллєте тісто занадто тонким шаром: воно пересохне раніше, ніж усередині дійде. Діаметр форми в рецепті не випадковий — це той баланс товщини, при якому тісто встигає і піднятися, і пропектися.
Дехто каже — клафуті це запіканка. Ні, бо запіканка тримається вже готовими продуктами, скріпленими
яйцем, а тут яєчно-борошняна маса сама стає тілом страви, і без неї нічого не тримається взагалі — помідори й сир просто плавали б по дну форми.
Яйця тут — не для смаку, а для структури: білок згортається від тепла і тримає борошняну сітку, інакше у вас вийшла б рідка каша. Три яйця на 250 мл
молока і 125 г
борошна — пропорція, перевірена не одним поколінням француженок, які рахували не грамами, а "жменя борошна на кухоль молока". Якщо борошна додати без молока одразу — отримаєте грудки, тому в рецепті молоко й борошно йдуть по черзі: так рідина встигає розчинити кожну нову порцію, перш ніж прийде наступна.
Олія в тісті — не для смаку, а щоб тісто не прилипало і не тягнулося гумою. Будь-яка олія без власного запаху підійде, оливкова тут радше для характеру страви — середземноморської, де оливкова олія взагалі скрізь. Вершкове
масло для змащування форми теж годиться, воно навіть краще тримає тісто від прилипання завдяки молочному жиру.
Помідори черрі варто брати не перестиглі — вони дадуть сік, і цей сік має встигнути википіти, а не розмочити тісто знизу. Якщо черрі немає, беріть звичайні помідори, поріжте часточками і покладіть зрізом догори, щоб сік стікав не в тісто, а випаровувався.
Провола чи моцарела для піци — тут не для тягучості, а для солоно-молочного балансу з
анчоусами. Якщо такого сиру немає, беріть будь-який твердий сир, що плавиться без розшарування — пармезан занадто сухий і сольний сам по собі, він переб'є анчоуси.
Анчоуси — головний нерв рецепта, не прикраса. Вони дають ту саму солону глибину, яку в солодкому клафуті дає вишнева кислинка. Якщо анчоусів нема — не замінюйте їх просто
сіллю, це інша хімія смаку, краще взяти трохи каперсів або маслин, вони хоч віддалено грають у ту саму гру "солоно й різко".
Два заходи духовки — 180, а потім 170 градусів — це не примха. Перші хвилини тісто піднімається і схоплюється зверху, тоді температуру знижують, щоб середина дійшла, а верх не почорнів раніше часу. Золотистий колір зверху — ваш орієнтир, а не таймер, час у рецепті лише нижня межа. І не ріжте одразу з печі: тридцять хвилин відпочинку — це терпіння, яке тут частина смаку, бо тісто доходить і тримає форму тільки охолонувши трохи, інакше розповзеться на тарілці.
Ще від Kofi Asante
·