Фото від ШІСолоний пиріг з помідорами черрі, тунцем і оливками
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 1 од. Листкове тісто бездріжджове
- 25 г Панірувальні сухарі
- 25 г Пармезан
- Орегано сушене
- 12 од. Помідор
- 200 г Моцарела нарізана кубиками
- 160 г Тунець
- Чорні оливки без кісточок
- Оливкова олія
- Сіль
- Білий перець
Кроки
Змішайте панірувальні сухарі з пармезаном, приправте орегано і перемішайте.
З'єднайте в окремій мисці тунець, помідори черрі, нарізані навпіл або на чотири частини, моцарелу, нарізану кубиками, та чорні оливки.
Додайте сіль, білий перець за смаком, скропіть оливковою олією і перемішайте.
Розкладіть листкове тісто у формі діаметром 24 см, розрівняйте по дну та бортах, проколіть основу зубцями виделки.
Розподіліть суміш панірувальних сухарів і пармезану по дну, викладіть решту начинки зверху.
Додайте орегано і оливкову олію, загорніть краї тіста і випікайте в розігрітій до 200 градусів духовці.
28 хв
Це той пиріг, який рятує, коли гостей забагато, а часу замало: 
тісто готове, начинка не вимагає плити — тільки руки й духовку. 
Тунець, 
моцарела, 
черрі й оливки — набір консервний і холодильниковий, тому результат передбачуваний, якщо не схалтурити на одному місці: на 
сухарях під низом.
Той шар сухарів з 
пармезаном — це не прикраса і не «для хрусткості заради хрусткості». Це прошарок, який бере на себе вологу від помідорів і моцарели, поки вони печуться. Не покладете його — тісто під начинкою набере соку, стане гумовим, і ви спишете це на «тісто таке». Ні, тісто тут ні до чого, винна вода, якій нема куди подітися.
Вийде чи ні — вирішується на етапі, коли ви розкладаєте тісто у формі. Проколоти виделкою основу — не ритуал, а спосіб випустити пару знизу: інакше тісто здується бульбашками і начинка з'їде набік. Довше тримати в духовці, ніж сказано, сенсу нема: листкове тісто або вже піднялось і зарум'янилось, або ви його пересушите, а начинці довше й не треба — вона й так уже готова, консерви не варяться, вони лише прогріваються.
Листкове тісто тут — просто піддон з краями, який сам себе піднімає шарами масла й борошна. Його не треба розкочувати тонше чи товще, ніж є: беріть готове, бо робити листкове вдома — окрема наука, і для пирога на вечерю це не той випадок, де варто витрачати день.
Тунець — консервований, і це не компроміс, а суть страви: риба вже просолена й оброблена, тому її головна робота — дати соковитість і білок, поки все інше запікається. Беріть у маслі, не у власному соку — 
олія з банки піде в начинку замість частини оливкової, яку ви додаєте окремо, і це економія, а не марнотратство.
Помідори черрі ріжте навпіл чи на чотири — дрібніше, ніж звичайний помідор, бо великий шматок за 28 хвилин просто не встигне віддати сік і стати м'яким, лишиться сирим усередині. Дехто каже — черрі можна замінити звичайним помідором, нарізаним кубиками. Можна, але тоді ріжте дрібніше й віджимайте зайву воду, інакше та сама біда з мокрим низом, від якої і рятує шар сухарів.
Моцарела кубиками, не тертий сир — тертий розплавиться в суцільну плівку й затягне начинку, кубики ж лишать кишені розплавленого сиру поряд із сухим тунцем і помідором, і це різниця в текстурі, а не естетика. Якщо моцарели нема, годиться будь-який сир, що плавиться м'яко й без різкого смаку — молодий качотта, наприклад, але не твердий сир типу пармезану, той для цього діла занадто сухий і солоний.
Оливки 
чорні без кісточок — тут не для прикраси, а для солоного акценту, який заміняє частину 
солі: тому сіль кладіть обережно, скуштувавши начинку перед тим, як її закрити в тісто, бо виправити вже запечене неможливо.
Орегано сушене — краще, ніж свіже в цьому випадку, бо в духовці воно й так втратить аромат від вологості, і сушене вже дає стабільний, передбачуваний запах, без несподіванок. Температура в 200 градусів — це той поріг, коли листкове тісто встигає піднятись шарами раніше, ніж начинка висохне: нижче — тісто не підніметься як слід, лишиться блідим і щільним знизу.
Ще від Matteo Brandt
·