Фото від ШІСолоний рисовий пиріг з овочами
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 200 г Рис карнаролі або арборіо
- 1 од. Болгарський перець
- 2 од. Кабачок
- 3 од. Яйця
- 100 г Пармезан
- 200 г Проволоне або провола, скаморца чи фонтіна
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
- Оливкова олія за смаком
- Панірувальні сухарі за смаком
Кроки
Відварити рис (карнаролі або арборіо), злити воду, перекласти у миску, додати оливкову олію і охолодити до кімнатної температури.
Помити кабачки й болгарський перець, дрібно нарізати і додати до рису. Перемішати, присмакувати сіллю й чорним перцем, додати пармезан.
Вбити яйця одне за одним, щоразу добре перемішуючи до однорідності.
Нарізати гальбаніно кубиками і додати до маси.
Перекласти все у форму діаметром 26 см, вистелену пергаментним папером. Розрівняти тильною стороною ложки.
Посипати панірувальними сухарями і додати трохи оливкової олії.
Випікати в розігрітій до 170 градусів духовці до золотистого верху.
30 хв
Це пиріг, який тримає форму не завдяки борошну, а завдяки
рису й
яйцям. Рис тут не гарнір, а каркас: зерна карнаролі чи арборіо під час варіння випускають крохмаль, той крохмаль клейкий, і коли ви додасте яйця, вся маса схопиться, як запіканка, а не розтечеться калюжею по формі. Тому важливо не рис "для плову" брати, а саме круглозерний, сортовий, що віддає крохмаль охоче.
Дехто каже — рис перед запіканням треба промивати до прозорої води, щоб пиріг не був клейким. Ні, бо тут клейкість — це і є ваш клей. Миєте крохмаль — втрачаєте зчеплення, і готовий пиріг розвалиться на тарілці шматком рисової каші з овочами.
Вийде чи ні — залежить від двох речей: наскільки сухі овочі ви покладете в масу і чи дасте рису охолонути перед тим, як вбивати яйця. Гарячий рис зваривши яйця раніше часу, дасть вам грудки замість однорідної маси, а мокрі
кабачки — зайву воду, яка робить середину пирога вологою і важкою, скільки його не запікай.
Страва бюджетна й терпляча до заміни сиру:
гальбаніно просто плавиться рівно й тягуче, але будь-який м'який сир, що добре плавиться, зробить те саме.
Рис — основа, і тут він працює двічі: спочатку варитесь його до готовності окремо, у підсоленій воді, як для гарніру, а не до стану "аль денте" для плову — тут зерно має бути м'яким по всій товщині, бо другий раз воно вже не звариться, тільки запечеться. Злили воду, одразу полили оливковою
олією і перемішали — це не для смаку, а щоб зерна не злиплися в суцільний ком, поки стоять і остигають. Остигання — не формальність: гарячий рис, зустрівшись із
яйцем, почне його зварювати локально, і замість однорідної маси отримаєте яєчні пластівці в рисі.
Кабачки й
перець ріжте дрібно й сухо. Кабачок — овоч, що на дев'яносто з гаком відсотків вода, і якщо покласти його сирим шматками, та вода піде просто в пиріг під час випікання, зробить середину мокрою, а верх так і не дійде до рум'яної скоринки, скільки не тримай у духовці. Якщо кабачки соковиті, дрібно наріжте, трохи посоліть заздалегідь і віджміть — зайва волога піде, і структура пирога стане передбачуваною. Перець підсушіть серветкою після миття з тієї ж причини.
Яйця вбивайте по одному і щоразу вимішуйте до однорідності — не тому що так красивіше, а тому що це дає рівномірне зв'язування: кожне яйце встигає обійняти собою весь об'єм маси, перш ніж додасте наступне. Якщо вбити всі три одразу, частина маси отримає забагато яйця, частина — замало, і пиріг пропечеться нерівномірно: десь щільно, десь розсипчасто.
Пармезан додає сольовості та глибини смаку, не плавлення — він у цьому пирозі радше спеція, ніж сир-основа. М'якого плавкого сиру —
гальбаніно, провола, скаморца чи фонтіна — беріть той, що без зайвої вологи, ріжте кубиками, не тертим: кубик дасть кишеньку розплавленого сиру всередині шматка, а не рівномірну сирну сітку, яка просто загусне масу. Критерій заміни простий: будь-який сир середньої твердості, що плавиться тягучим, а не розповзається рідиною.
Форму вистеляйте папером не заради краси подачі, а щоб вийняти пиріг цілим — ця маса без борошняного тіста крихкіша, ніж здається, і прилипле дно зламає вам весь результат на останньому кроці.
Сухарі зверху й трохи олії — це не паніровка в класичному сенсі, а спосіб отримати суху рум'яну кірку там, де під нею волога начинка: олія не дає сухарям підгоріти раніше, ніж верх пропечеться.
170 градусів — це не висока жарка, а рівномірне пропікання наскрізь: вища температура дасть вам рум'яний верх і сирий центр, бо товщина пирога в формі 26 см не встигне прогрітися. Готовність дивіться не за часом, а за кіркою: верх має стати рівномірно золотистим, без блідих плям — це ознака, що волога всередині випарувалась рівномірно, а не тільки по краях форми. Півгодини — орієнтир знизу, у духовці, що тягне слабше, піде довше, і це нормально.
Ще від Kofi Asante
·