Фото від ШІСпагеті з тунцем у швидкому соусі
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
Кроки
Поки спагеті варяться у великій кількості підсоленої води, на сковороді з оливковою олією та анчоусами роздавіть часнику.
Коли анчоуси розтануть, додайте тунця в олії та подрібненого.
Влийте томатну пасату, присоліть, додайте щіпку перцю чилі, оливки таджаско та петрушку.
Відваріть спагеті до стану аль денте, відкиньте на друшляк і перекладіть у сковороду.
Швидко обсмажте спагеті кілька хвилин і подавайте, посипавши петрушкою.
Ось страва на той вечір, коли з холодильника і шафки можна зібрати вечерю за дванадцять хвилин, а виглядатиме так, наче ви спеціально готувались. 
Тунець, 
анчоуси, томатна 
паста — усе консервоване чи довгозберігаюче, і саме в цьому 
сіль: соус не тримається на свіжості продуктів, а тримається на тому, що вони вже готові віддати смак, щойно зустрінуться з гарячою 
олією.
Провалитись тут складно, і це головна перевага рецепта. Є тільки одна точка, де можна зіпсувати: спагеті. Якщо вони розваряться, соус — хоч який правильний — вже нічого не врятує, бо тягучий крохмаль перетворить тарілку в кашу. А соус варити довго й не треба — анчоуси та тунець не м'ясо, їм не потрібна година тушкування, щоб стати м'якими.
Дехто каже — рибу й сир у пасті не поєднують. Тут немає сиру, і це не випадково: анчоуси й тунець самі несуть достатньо солі й жиру, сир би просто забив той смак, який ви й купували консерву заради.
Анчоуси кладуть у гарячу олію не заради риб'ячого смаку як такого — під вогнем вони буквально розчиняються, залишаючи в маслі сіль і глутамат, той самий "м'ясний" присмак, який інакше довелось би чекати годинами з кісткою. Якщо анчоусів немає, підійде будь-яка солона риб'яча консерва з вираженим смаком — сардина теж піде, аби не прісна.
Часник давлять, а не ріжуть дрібно, бо роздавлений зубок віддає олії ароматичні масла швидше й рівномірніше — йому не треба лежати в маслі довго, щоб встигнути "проговоритись". Головний ворог тут — підгорілий часник: гіркота, яку вже нічим не виправиш. Тому його кладуть саме в анчоусну олію, а не в сухе розігріте масло, — волога з риби трохи остуджує процес і дає запас часу.
Тунець із власної олії, подрібнений, іде в сковороду вже після того, як анчоуси розтанули — це не рибна юшка, яку варять, а скоріше — нагрівають і розпускають по соусу. Томатна паста, попри назву "паста", тут — 
пасата, протерта томатна основа без шкірки й кісточок, і саме вона дає соусу тіло, а не просто колір. Якщо пасати немає — беріть звичайні консервовані томати й пробивайте блендером, тільки зважте, що вони трохи кислішими виходять, тож солі піде менше, а не більше.
Оливки й перець чилі — не прикраса, а баланс: оливки додають солоно-терпку нотку, яка перебиває жирність риби, чилі — трохи тепла, яке не дає соусу бути пласким. Пучка справді достатньо: тут не гонитва за гостротою, а те, що в італійській кухні звуть "un tocco" — дотик.
Спагеті варять у воді, солоній майже як морська, і це не каприз: сіль іде всередину макаронного виробу тільки під час варіння, після — вже ніяк. Аль денте перевіряють зубом, а не секундоміром на пачці — виріб має трохи пружити, а не м'яко піддаватись. Відкидають на друшляк і відразу в сковороду з соусом, бо паста любить, коли її "довершують" у соусі ще хвилину-дві — крохмаль на поверхні спагеті хапається за соус, і він перестає бути рідиною поруч, а стає одним цілим зі стравою.
Ще від Elena Rossetti
·