Фото від ШІМафіни зі шпинатом
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 200 г Шпинат свіжий або заморозений
- 250 г Борошно
- 50 г Пармезан
- 2 од. Яйця
- 100 мл Молоко
- 1 упаковка Розпушувач
- Рослинна олія
- Сіль
- Чорний перець
- 1 зубчик Часник
- Панірувальні сухарі
Кроки
Відваріть шпинат у невеликій кількості підсоленої води, промийте і видаліть товсті стебла, якщо свіжий.
Обсмажте шпинат на сковороді з невеликою кількістю олії та часником.
Видаліть зубчик часника та охолодіть шпинат.
Дрібно наріжте шпинат кухонними ножицями та дайте йому охолонути.
Змішайте борошно, пармезан, сіль, чорний перець і розпушувач для солоної випічки.
Збийте яйця, молоко та олію до однорідної кремоподібної маси.
З'єднайте обидві суміші та перемішайте, наприкінці додавши шпинат.
Викладіть тісто в паперові формочки, присипані панірувальними сухарями.
Присипте поверхню мафінів панірувальними сухарями через сито.
Випікайте мафіни в розігрітій до 180 градусів духовці.
20 хвОхолодіть мафіни перед подачею.
Мафін — це хлібна форма, яка живе тестом, а не тортовою технікою. Тут тісто солоне, і це міняє все: цукру немає, значить, і карамелізації на поверхні чекати нема сенсу, рум'яна шапочка з'явиться від 
яйця і сиру, а не від цукру, що пригорає. 
Шпинат тут не для кольору — для вологи й смаку, і якщо його не відтиснути як слід, мафін осяде вологою ямкою посередині, а не підніметься шапочкою.
Головна розвилка рецепта — шпинат сирий кидати в тісто чи обсмажений. Дехто каже: навіщо смажити, кинь сирий і помий менше посуду. Ні, бо сирий шпинат — це вода в целюлозній оболонці, і коли вона потрапляє в тісто нерозкритою, вода виходить із неї вже в духовці, під час випічки, а не до. А тісту це вже не треба, воно в цей момент тримає форму. Обсмажка й подальше віджимання — не примха, а спосіб позбутися зайвої вологи заздалегідь, контрольовано, на сковороді, а не в формочці.
Вийде чи ні — залежить не від точності грамів, а від двох речей: чи сухий у вас шпинат до того, як він потрапив у тісто, і чи не забили ви тісто зайвим перемішуванням. На чотири людини тут вийде десь шість-вісім мафінів середнього розміру — не бенкет, а гарний сніданок або перекус із чаєм, без претензії на головну страву.
Шпинат беріть свіжий, якщо є час стояти біля плити зайву хвилину, заморожений — якщо часу нема. Різниці у смаку майже немає, заморожений навіть зручніший: він уже частково віддав воду при заморозці й розморозці, залишилось тільки добре віджати. Свіжий варіть коротко, саме до м'якості листя, не до кашки — варіння тут не для смаку, а щоб прибрати гіркуватість і жорсткість товстих стебел, тому їх і видаляють, вони однаково не розм'якнуть як листя.
Часник кладуть у сковороду цілим зубчиком, не для того щоб він лишився в тісті, а щоб 
олія встигла взяти його запах, поки шпинат обсмажується. Витягнути його потім — не примха охайності, а запобіжник: роздавлений чи дрібно нарізаний часник у готовому мафіні дає різкий, неконтрольований спалах смаку в одному шматку, а аромат олії розподіляється по всьому тісту рівномірно.
Пармезан тут — не прикраса, а 
сіль і смак м'яса одночасно, так уже влаштований цей сир через витримку. Якщо пармезану немає, беріть будь-який твердий сир із вираженим смаком і здатністю не плавитись у калюжу — грана падано, старий гауда, навіть сухуватий твердий сир місцевого виробництва підійде, аби не м'який і не прісний, бо прісний сир тут нічого не дасть, крім жиру.
Розпушувач для солоної випічки відрізняється від звичайного пекарського порошку тим, що в ньому вже врахована відсутність цукру і зазвичай менше соди, яка без цукру і кислоти з тіста може дати металевий присмак. Якщо у вас тільки звичайний розпушувач — беріть, різниця невелика, страшного нічого не станеться, просто смак буде на дрібку менш нейтральним.
Панірувальні сухарі на дні формочки — це не стиль подачі, а функція: вони не дають вологому тісту прилипнути до паперу мертво, і заразом дають мафіну знизу легку хрустку скоринку, якої солодким мафінам шпинат і сир дати не можуть. Присипка зверху працює так само — тонкий шар, що підсихає раніше за саме тісто і дає текстурний контраст, а не просто обсипається крихтами.
Олію в тісто беріть будь-яку без власного запаху — рафіновану соняшникову, кукурудзяну, легку оливкову не extra virgin. Для обсмажування шпинату можна дозволити собі трохи більше запаху, оливкова нерафінована там доречна, бо тримається недовго на вогні і аромат не встигає зіпсуватися гіркотою від перегріву.
Ще від Nora Vasquez
·