Фото від ШІЛазанья з рікотою і шпинатом
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 250-300 г Листи лазаньї
- 500 г Шпинат
- 450 г Рікота
- 100 г Пармезан
- 250 г Ементаль
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
- Оливкова олія за смаком
- 1.5 л Молоко
- 150 г Борошно
- 150 г Вершкове масло
- Мускатний горіх за смаком
Кроки
Обсмажуємо шпинат на сковороді з оливковою олією, сіллю і чорним перцем 10-15 хвилин.
15 хвДрібно нарізаємо шпинат ножем і змішуємо з рікотою.
Додаємо до суміші пармезан, щіпку солі та чорного перцю і добре перемішуємо.
Доводимо молоко до кипіння і додаємо мускатний горіх за смаком.
Розтоплюємо вершкове масло в іншій каструльці, додаємо борошно і прогріваємо.
Переливаємо суміш у молоко, що закипіло, додаємо щіпку солі, перемішуємо і знімаємо з вогню.
Змащуємо дно форми для запікання оливковою олією і кладемо кілька ложок бешамелю.
Викладаємо перший шар листів лазаньї, зверху суміш рікоти зі шпинатом, фонтину, бешамель і пармезан.
Продовжуємо викладати шари так само, поки не закінчаться інгредієнти.
Останній шар покриваємо бешамелем і пармезаном, розкладаємо кілька шматочків вершкового масла.
Випікаємо у розігрітій до 180 градусів духовці з конвекцією 25-30 хвилин.
28 хв
Лазанья — це не стільки рецепт, скільки інженерна задача: як зробити так, щоб сухий
лист тіста, вологий
шпинат і два соуси стали одним шаром, а не трьома окремими стравами на тарілці. Вирішує це все бешамель — він тут не для смаку, він клей і волога одночасно. Без нього листи тягнуть вологу з начинки, начинка сохне, а верх горить раніше, ніж усередині все прогріється.
Дехто вважає, що лазанья — це просто макарони шарами з соусом, і головне — не пошкодувати сиру. Ні, бо якщо сиру буде забагато, а бешамелю мало, у вас вийде запіканка з листами картону всередині: сир розплавиться і стече вниз, а тісто так і залишиться жорстким. Тут пропорція рідини важливіша за пропорцію сиру.
Вийде чи ні — вирішується на етапі бешамелю і на етапі шпинату. Якщо шпинат не віджати як слід від вологи після обсмажування, вся ця вода піде в начинку й розведе
рікоту до стану каші — вона потече між шарами. Якщо бешамель заварити рідким — він не триматиме форму і стече на дно форми, а верхні шари залишаться сухими. Решта — просто акуратність рук.
На форму середнього розміру, людей на шість — порція нормальна, не святкова, буденна.
Шпинат обсмажуйте не для того, щоб він «приготувався» — свіжий шпинат і так м'який за хвилину. Обсмажуєте ви для того, щоб випарувати з нього воду. Сире
листя на 90% вода, і якщо кинути його в начинку необробленим, ця вода вийде при запіканні і розмиє весь шар. Ознака готовності — шпинат впав в об'ємі разів у п'ять-шість і більше не пускає сік на сковороді, а не «потемнів» чи «зів'яв» — це не ознаки, а супутні явища.
Рікота — основа начинки, і тут головне не плутати її з вершковим сиром чи сиром на кшталт творожного. Рікота пориста, вона легко вбирає сироватку й жир бешамелю, тому начинка з нею виходить ніжна, а не щільна грудка. Якщо рікоти немає — беріть м'який некислий сир із високою вологістю, типу домашнього сиру, відцідженого через марлю. Головне, щоб він не був зернистим — зернистість нікуди не дінеться при запіканні, вона тільки стане помітнішою.
Пармезан тут працює двічі: усередині начинки він додає
сіль і глутамати — той самий «м'ясний» смак без м'яса, а зверху він утворює скоринку, бо твердий сир при 180 градусах плавиться повільніше за м'який і встигає підсохнути, перш ніж підгорить. Якщо пармезану немає — беріть будь-який твердий витриманий сир без яскраво вираженого запаху цвілі, старий грана падано підійде так само добре.
Емменталь чи фонтина в середніх шарах — це той сир, який тягнеться. Його завдання — сполучити шари між собою фізично, не хімічно: коли ви ріжете готову лазанью, саме цей сир тримає шматок цілісним, а не розсипається на окремі листи. Якщо такого сиру немає, беріть будь-який сир із нормальною плавкістю і без зайвої солоності — моцарела підійде, тільки відіжміть з неї сироватку, інакше вона поведеться так само, як недосушений шпинат.
Бешамель — проста класична французька техніка, і міф про неї один: нібито
борошно треба довго смажити до золотистого кольору. Ні, бо тут
масло з борошном прогрівають рівно стільки, щоб прибрати сирий смак борошна і дати жиру обволокти крохмальні зерна — це займає хвилину-дві на помірному вогні, не більше. Пережарене борошно дасть горіхуватий присмак, який у цій страві зайвий, він заб'є ніжність рікоти.
Молоко вливайте в розігріту масляно-борошняну суміш, а не навпаки — так крохмаль рівномірно розподілиться і не збереться грудками, які потім ніяким віничком не розіб'єш.
Мускатний
горіх у бешамелі — не данина традиції, а компенсація прісності молока. Молочний соус сам по собі ніякий, він живе чужим смаком — сиру, м'яса, у цьому разі шпинату. Мускат додає глибину, яку інакше довелося б добирати сіллю, а зайва сіль у такому об'ємі соусу легко переборщується. Якщо горіха немає — обійдетеся й без нього, страва не розвалиться, просто буде трохи простіша.
Духовка на 180 з конвекцією — це той режим, де гаряче повітря рівномірно обходить форму з усіх боків, а не тільки знизу, як у звичайному режимі без обдуву. Якщо у вас конвекції немає — ставте трохи вище, градусів на 10-15, і будьте готові, що верх підрум'яниться нерівномірно: тоді форму доведеться розвернути на половині часу. Готовність дивіться не по хвилинах, а по сиру зверху — він повинен піти рудими плямами, а не залишатися блідо-жовтим: це ознака, що тепло дійшло вже й до середини форми, а не тільки до поверхні.
Ще від Kofi Asante
·