Лазанья з рікотою і шпинатомФото від ШІ

Лазанья з рікотою і шпинатом

Порцій: 6 Підготовка 30 хв Приготування 30 хв Паста
ВегетаріанськеМістить: глютен, молоко, горіхи
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.

Інгредієнти

Лазанья з рікотою і шпинатом — інгредієнти: Листи лазаньї, Шпинат, Рікота, Пармезан, Ементаль, Сіль

Кроки

  1. Обсмажуємо шпинат на сковороді з оливковою олією, сіллю і чорним перцем 10-15 хвилин.

    15 хв
  2. Дрібно нарізаємо шпинат ножем і змішуємо з рікотою.

  3. Додаємо до суміші пармезан, щіпку солі та чорного перцю і добре перемішуємо.

  4. Доводимо молоко до кипіння і додаємо мускатний горіх за смаком.

  5. Розтоплюємо вершкове масло в іншій каструльці, додаємо борошно і прогріваємо.

  6. Переливаємо суміш у молоко, що закипіло, додаємо щіпку солі, перемішуємо і знімаємо з вогню.

  7. Змащуємо дно форми для запікання оливковою олією і кладемо кілька ложок бешамелю.

  8. Викладаємо перший шар листів лазаньї, зверху суміш рікоти зі шпинатом, фонтину, бешамель і пармезан.

  9. Продовжуємо викладати шари так само, поки не закінчаться інгредієнти.

  10. Останній шар покриваємо бешамелем і пармезаном, розкладаємо кілька шматочків вершкового масла.

  11. Випікаємо у розігрітій до 180 градусів духовці з конвекцією 25-30 хвилин.

    28 хв

Лазанья — це не стільки рецепт, скільки інженерна задача: як зробити так, щоб сухий лист тіста, вологий шпинат і два соуси стали одним шаром, а не трьома окремими стравами на тарілці. Вирішує це все бешамель — він тут не для смаку, він клей і волога одночасно. Без нього листи тягнуть вологу з начинки, начинка сохне, а верх горить раніше, ніж усередині все прогріється.

Дехто вважає, що лазанья — це просто макарони шарами з соусом, і головне — не пошкодувати сиру. Ні, бо якщо сиру буде забагато, а бешамелю мало, у вас вийде запіканка з листами картону всередині: сир розплавиться і стече вниз, а тісто так і залишиться жорстким. Тут пропорція рідини важливіша за пропорцію сиру.

Вийде чи ні — вирішується на етапі бешамелю і на етапі шпинату. Якщо шпинат не віджати як слід від вологи після обсмажування, вся ця вода піде в начинку й розведе рікоту до стану каші — вона потече між шарами. Якщо бешамель заварити рідким — він не триматиме форму і стече на дно форми, а верхні шари залишаться сухими. Решта — просто акуратність рук.

На форму середнього розміру, людей на шість — порція нормальна, не святкова, буденна.

Шпинат обсмажуйте не для того, щоб він «приготувався» — свіжий шпинат і так м'який за хвилину. Обсмажуєте ви для того, щоб випарувати з нього воду. Сире листя на 90% вода, і якщо кинути його в начинку необробленим, ця вода вийде при запіканні і розмиє весь шар. Ознака готовності — шпинат впав в об'ємі разів у п'ять-шість і більше не пускає сік на сковороді, а не «потемнів» чи «зів'яв» — це не ознаки, а супутні явища.

Рікота — основа начинки, і тут головне не плутати її з вершковим сиром чи сиром на кшталт творожного. Рікота пориста, вона легко вбирає сироватку й жир бешамелю, тому начинка з нею виходить ніжна, а не щільна грудка. Якщо рікоти немає — беріть м'який некислий сир із високою вологістю, типу домашнього сиру, відцідженого через марлю. Головне, щоб він не був зернистим — зернистість нікуди не дінеться при запіканні, вона тільки стане помітнішою.

Пармезан тут працює двічі: усередині начинки він додає сіль і глутамати — той самий «м'ясний» смак без м'яса, а зверху він утворює скоринку, бо твердий сир при 180 градусах плавиться повільніше за м'який і встигає підсохнути, перш ніж підгорить. Якщо пармезану немає — беріть будь-який твердий витриманий сир без яскраво вираженого запаху цвілі, старий грана падано підійде так само добре.

Емменталь чи фонтина в середніх шарах — це той сир, який тягнеться. Його завдання — сполучити шари між собою фізично, не хімічно: коли ви ріжете готову лазанью, саме цей сир тримає шматок цілісним, а не розсипається на окремі листи. Якщо такого сиру немає, беріть будь-який сир із нормальною плавкістю і без зайвої солоності — моцарела підійде, тільки відіжміть з неї сироватку, інакше вона поведеться так само, як недосушений шпинат.

Бешамель — проста класична французька техніка, і міф про неї один: нібито борошно треба довго смажити до золотистого кольору. Ні, бо тут масло з борошном прогрівають рівно стільки, щоб прибрати сирий смак борошна і дати жиру обволокти крохмальні зерна — це займає хвилину-дві на помірному вогні, не більше. Пережарене борошно дасть горіхуватий присмак, який у цій страві зайвий, він заб'є ніжність рікоти. Молоко вливайте в розігріту масляно-борошняну суміш, а не навпаки — так крохмаль рівномірно розподілиться і не збереться грудками, які потім ніяким віничком не розіб'єш.

Мускатний горіх у бешамелі — не данина традиції, а компенсація прісності молока. Молочний соус сам по собі ніякий, він живе чужим смаком — сиру, м'яса, у цьому разі шпинату. Мускат додає глибину, яку інакше довелося б добирати сіллю, а зайва сіль у такому об'ємі соусу легко переборщується. Якщо горіха немає — обійдетеся й без нього, страва не розвалиться, просто буде трохи простіша.

Духовка на 180 з конвекцією — це той режим, де гаряче повітря рівномірно обходить форму з усіх боків, а не тільки знизу, як у звичайному режимі без обдуву. Якщо у вас конвекції немає — ставте трохи вище, градусів на 10-15, і будьте готові, що верх підрум'яниться нерівномірно: тоді форму доведеться розвернути на половині часу. Готовність дивіться не по хвилинах, а по сиру зверху — він повинен піти рудими плямами, а не залишатися блідо-жовтим: це ознака, що тепло дійшло вже й до середини форми, а не тільки до поверхні.

Ще від Kofi Asante

·

Поскаржитись на рецепт hello@fridge.menu