Фото від ШІФаршировані помідори з панцанеллою
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 4 од. Помідор
- 2 од. Хліб
- 2 од. червона цибуля
- 1 од. Огірок очищений від шкірки
- 60 г Фета
- Базилік за смаком
- М'ята за смаком
- Оливкова олія за смаком
- Сіль за смаком
- мелений перець чилі за смаком
- Оцет за смаком
- 2 од. Помідор для бланшування
Кроки
Тосканський хліб нарізати кубиками і підсмажити на сковороді до золотистого кольору
2 помідори бланшувати, очистити від шкірки і нарізати кубиками
Червону молоду цибулю, фету, огірок, м'яту і базилік подрібнити
Перемішати хліб, нарізані помідори, цибулю, фету, огірок, м'яту і базилік
Заправити оливковою олією, оцтом, сіллю і перцем чилі
Помідори бичаче серце вимити, обсушити, видалити серединку і наповнити начинкою
Поставити в холодильник до моменту подачі
Панцанелла — це страва бідняків, і в тому вся її хитрість. У Тоскані 
хліб не викидали навіть черствий: кришили, кропили оцтом з 
олією, кидали 
помідори — і виходила вечеря. Тут цей принцип перевернули: хліб не розмочують у соку старих помідорів, а підсмажують до золота, щоб він сам тримав форму і хрумтів, а соковитість віддали іншому помідору — бичачому серцю, у якого вирізали серединку під начинку.
Вийде чи ні — питання одного моменту: хліб має бути підсмаженим до сухої хрусткої скоринки, а не до рум'яного запаху. Якщо кинути в сковороду сирий хліб і просто почекати, поки він потемніє, усередині лишиться м'яка волога — і за годину в холодильнику, серед 
огірка й помідорів, він розкисне в кашу. Правильно підсмажений кубик хрумтить на зламі, як сухар, і тому встигає ввібрати заправку, не втративши структуру.
Дехто скаже — навіщо бланшувати помідори для начинки, якщо є свіжі нарізані помідори бичаче серце. Ні, бо шкірка не м'якшає від оцту і 
солі, вона просто лежить окремим шаром на язиці, і в холодній закусці це особливо відчутно. Бланшування — не забаганка, а спосіб зняти цю плівку, не варячи м'якоть.
Страва на чотирьох, і робиться вона наперед — це нормально, бо тут час у холодильнику не шкодить, а працює: заправка встигає просочити хліб і овочі, і смаки стають одним цілим, а не купою інгредієнтів поряд.
Бичаче серце беріть не за красу, а за стінки: цей сорт м'ясистий, з товстою стінкою і невеликою камерою насіння, тому серединку з нього можна вийняти, не прорвавши дно. Тонкостінний салатний помідор для фаршування не годиться — він просто розвалиться у вас у руках.
Хліб — тосканський, цебрено пористий, без м'якого солодкуватого м'якуша. Критерій тут простий: годиться будь-який білий хліб із щільною шкоринкою і пористим, не ватним м'якушем, який при підсмажуванні дає сухий хрумкий кубик, а не розпарену губку. Батон із супермаркету, якщо він пухкий і солодкуватий, розмокне швидше, ніж встигне хрумтіти.
Молода червона 
цибуля тут не для гостроти, а для м'якої свіжості — вона не пече так, як звичайна ріпчаста, бо в неї менше сірчистих сполук. Якщо такої немає, беріть звичайну червону цибулю, але дрібно поріжте і на хвилину залийте холодною водою — це забере зайву різкість, яка перебила б 
м'яту й 
базилік.
Фета чи примозале — тут питання не смаку, а солі й вологи. Фета дасть виразнішу солону нотку і трохи розсипчасту текстуру, примозале — м'якший, вершковіший акцент. Головне — не плутати з м'яким сиром типу моцарели: він потече в теплі і зробить начинку водянистою.
М'ята і базилік — це не прикраса, а той самий тосканський принцип "що росте під вікном, те й іде в миску". Якщо з м'ятою не склалося, можна обійтись самим базиліком, страва не розвалиться, просто стане на тон простішою.
Оцет беріть виноградний або винний — різкий, без солодкавості, бо тут він не для кислоти заради кислоти, а щоб розбудити смак помідорів, які самі по собі в сирому вигляді бувають водянисто-прісними. Олія — та, що не має власного запаху і не сперечається з м'ятою: аромантна нерафінована з сильним присмаком тут зайва, бо заглушить травʼяні ноти, заради яких усе й затівалось.
Ще від Elena Rossetti
·