Фото від ШІКрем-суп з томатів з маскарпоне
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 1 од. Цибуля нарізана
- 2 зубчик Часник дрібно нарізаний
- 1 од. Цибуля-порей нарізаний тонкими скибками
- 3 од. Картопля крупно натерта
- 3 од. Морква крупно натерта
- 1200 г томати рублені консервовані
- 70 г Томатна паста
- 1 л Бульйон
- 2 ст. л. Маскарпоне або збиті вершки
- 1 ст. л. Оливкова олія для обсмажування
- Сіль
- Чорний перець свіжомелений
- 1 жменя Базилік свіжий
Кроки
Обсмажте цибулю, часник і порей у каструлі з оливковою олією, поки цибуля не стане м'якою.
Додайте картоплю, моркву, нарізані помідори, томатну пасту та бульйон.
Накрийте кришкою і дайте покипіти 15-20 хвилин.
Збийте суп блендером, додайте маскарпоне або збиті вершки та приправте сіллю і свіжомеленим чорним перцем.
Подавайте з хлібом і свіжим базиліком зверху.
Томатний суп, збитий у пюре і заправлений
маскарпоне — це не італійська класика, а компроміс для холодильника, в якому назбиралося пізніх, перестиглих помідорів і натерта
морква з
картоплею, яких шкода викидати. Морква й картопля тут не для смаку овочевого супу — вони для тіла. Самі помідори дають рідину й кислоту, а гущину і солодкість додає те, що натерли на тертці і вкинули варитись заодно з ними.
Вийде чи ні — залежить від одного: чи дасте ви картоплі й моркві розвалитись до м'якого стану, перш ніж братись за блендер. Недоварений суп після блендера буде зернистим і трохи сірим на смак — крупинки крохмалю не встигли розкритись. Переварений — утратить томатну свіжість, усе зведеться до солодкуватої каші. Орієнтир простий: морква, яку ви діставали ложкою на пробу, повинна м'яти ся об край каструлі, а не чинити опір.
Маскарпоне в кінці — не для краси, а для того, щоб збити кислотність помідорів у м'якість, не додаючи цукру. Хтось скаже — у томатний суп вершки не кладуть, це профанація. Ні, бо тут не класичний томатний суп, а крем-суп, і в кремі головне не походження, а текстура: кислота плюс жир дають оксамитовість, якої сам томат дати не може.
Цибуля,
часник і
порей на початку — це не смаковий акцент, а основа, яка потім розчиниться в блендері без сліду, зате лишить по собі солодкуватий фон. Обсмажуйте на оливковій
олії до м'якості цибулі, не до золотистості: тут не потрібна карамелізація зі шкіркою й гіркуватістю, вам треба, щоб цибуля просто здалась і пустила сік. Якщо олія не оливкова — будь-яка олія без власного запаху впорається так само, аромат оливкової тут однаково піде під ніж блендера.
Картоплю й
моркву беруть крупно натертими, а не нарізаними кубиком, з однієї причини — так вони швидше розваряться і легше здадуться блендеру. Картопля тут радше технічний інгредієнт: вона забирає зайву рідину в крохмаль і робить суп густим без борошна чи вершкового масла — так економили на загущувачах там, де вершків на всіх не вистачало. Якщо картоплі шкода чи немає — можна обійтись без неї, просто суп буде рідшим, і тоді
маскарпоне кладіть трохи щедріше, щоб витягнути густину ним.
1200 г помідорів — це багато, і це правильно: вода з них википить, а смак лишиться концентрованим. Томатна
паста поруч із свіжими помідорами потрібна не для кольору, а для глибини — свіжий помідор дає кислу свіжість, паста ж уварена годинами ще до того, як потрапила до вас у банку, і несе той самий смак, тільки впакований щільно. Прибрати пасту й лишити самі помідори — суп буде світлішим і пліснявішим на смак, без тієї ситної основи.
Бульйон — просто рідина для варіння, і тут не варто вдаватись у шляхетність: курячий, овочевий, навіть вода з кубиком — різниця буде, але не критична, бо головний смак усе одно несуть помідори. Накрийте каструлю тарілкою чи кришкою з іншого посуду, якщо своєї немає підходящого розміру — тут ідеться не про тиск, а про те, щоб пара не вилітала даремно і овочі варились, а не підсихали зверху.
П'ятнадцять хвилин у рецепті — це нижня межа, не присуд. Перевірте моркву виделкою: якщо вона ще пружинить і не м'якне під легким натиском — тримайте далі, навіть якщо мине двадцять чи двадцять п'ять хвилин. Поспіх тут обернеться або зернистим супом, або тим, що доведеться варити ще раз, уже після блендера, що гірше для смаку.
Маскарпоне додавайте в кінці, в теплий, а не киплячий суп — інакше він може розшаруватись, розпастись на олію й сироватку, і текстура замість оксамитової стане масткою. Якщо маскарпоне немає — збиті вершки спрацюють так само, бо суть не в назві сиру, а в жирності й м'якості, яку він вносить.
Базилік зверху кладіть сирим, в останню секунду перед подачею — проварений він втрачає весь сенс, лишається просто зеленим листком без аромату.
Ще від Lucas Moreau
·