Фото від ШІТорт з полуницею і кремом шантильї на пишному бісквіті
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 225 г Борошно
- 5 од. Яйця
- 200 г Цукор
- 1 ч. л. Екстракт ванілі
- 1 щіпка Сіль
- 150 мл Молоко
- 50 мл Вода
- кілька крапель Екстракт ванілі
- 250 мл Вершки або вершки для десертів
- 1 ч. л. Екстракт ванілі
- 35 г Цукрова пудра
- 500 г Полуниця
- Цукрова пудра за смаком
Кроки
Розбийте яйця, додайте цукор, сіль і ваніль, збивайте довго, приблизно 10-15 хвилин, поки маса не стане пишною та повітряною.
15 хвДодайте просіяне борошно і обережно перемішайте лопаткою, щоб не осадити масу.
Вилийте тісто у форму діаметром 24 см, змащену маслом і присипану борошном, і випікайте у розігрітій духовці за температури 170 градусів приблизно 50 хвилин.
50 хвГотовий бісквіт дістаньте з духовки і дайте йому повністю охолонути.
Розріжте бісквіт на два однакові коржі за допомогою зубчастого ножа.
Перенесіть один корж на тарілку для подачі.
Збийте вершки до стійких піків разом із ваніллю і цукровою пудрою.
Приготуйте просочення з молока, води і ванілі та просочіть обидва коржі пензликом.
Перекладіть трохи менше половини крему шантильї в кондитерський мішок і рівномірно вкрийте ним основу.
Розподіліть по кремі третину вимитої та нарізаної кубиками полуниці.
Накрийте другим коржем і акуратно вкрийте торт зовні рештою крему за допомогою лопатки.
Прикрасьте поверхню торта за бажанням рештою полуниці та невеликою кількістю цукрової пудри.
Зберігайте торт у холодильнику до моменту подачі.
Бісквіт тут не випадковий — це бісквіт-пене, тобто "губка", яка тримається не на розрихлювачі, а на бульбашках повітря, вбитих у 
яйця. Звідси і довгі 10-15 хвилин збивання: ви не просто змішуєте 
цукор з яйцями, ви механічно вганяєте в них повітря, яке потім зафіксується теплом духовки. Пропустите цей етап — отримаєте плаский млинець замість пишного коржа.
Крем шантильї — це просто збиті 
вершки з 
ваніллю і 
пудрою, без жодної магії, французи так назвали звичну річ, щоб вона звучала дорожче. Головне — не крем, а те, що бісквіт без просочення сухий, і це нормально для такого типу тіста: воно не містить олії чи масла, тому молочно-ванільна заливка — не прикраса, а обов'язкова частина структури смаку.
Торт вийде, якщо ви дасте бісквіту повністю охолонути перед різанням — гарячий або теплий корж м'явиться під ножем і потягне крихти в крем. А ще вийде, якщо не полінуєтесь зачекати: тут немає жодного складного кроку, є лише кілька етапів, де треба просто дати часу зробити свою справу — вибити повітря, пропекти, охолонути, пропитатися.
Яйця беріть кімнатної температури — холодні гірше тримають повітря при збиванні, білок і жовток щільніші, піна осідає швидше. Якщо яйця з холодильника, опустіть їх у теплу 
воду на кілька хвилин перед роботою.
Борошно просійте не для краси, а щоб розбити грудки і насичити його киснем — так воно легше вмішається лопаткою без різких рухів, які осаджують збиту масу. Рухи знизу вгору, а не колові — ви перекладаєте тісто, а не перемішуєте його, інакше бульбашки, які ви вибивали 15 хвилин, підуть нікуди за секунду.
Дехто каже — бісквіт можна пекти при вищій температурі, щоб швидше. Ні, бо 170 градусів тут — це межа, при якій корж встигає піднятися цілком, перш ніж верх схопиться кіркою. Вище — і зверху вже тверда шапка, а середина ще сира й осідає під власною вагою.
Вершки для крему мають бути жирністю не нижче 33%, інакше вони просто не зіб'ються в стійку піну — молочний жир тут не смак, а механіка: він утримує повітряні бульбашки так само, як яйця в бісквіті. "Вершки для десертів" з етикетки — це саме такий продукт, шукайте відсоток, а не напис.
Полуницю для начинки мийте і сушіть заздалегідь, вода на ягодах розведе крем. Якщо сезону немає — беріть будь-яку ягоду, що тримає форму кубиками і не пускає багато соку: малина теж піде, але вона м'якша і просочить крем швидше, тож закладайте в день подачі.
Просочення — 
молоко, вода, крапля ванілі — не має бути гарячим, інакше бісквіт розмокне нерівномірно й порветься під пензлем. Кімнатна температура, легкі дотики, без натискання — корж просочується сам, йому не треба допомагати силою.
Ще від Luca Martelli
·