Фото від ШІТортеліні у запіканці
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 1 од. Цибуля дрібно нарізана
- 3 зубчик Часник вичавлений
- 50 г в'ялені томати дрібно нарізані
- 1 жменя Базилік
- 200 г Кабачок крупно натертий
- ½ ч. л. пластівці чилі
- 400 мл Бульйон
- 400 г томати рублені консервовані консервовані
- 100 мл вершки для збивання
- 500 г Тортелліні
- 75 г Пармезан або інший твердий сир
- 125 г Моцарела
- 30 г Панірувальні сухарі
- 1 ст. л. Оливкова олія для обсмажування
- Сіль
- Чорний перець свіжомелений
Кроки
Обсмажте цибулю в оливковій олії до м'якості.
Додайте часник, в'ялені томати, базилік, крупно натертий кабачок, пластівці чилі, овочевий бульйон та рублені помідори.
Додайте тортеліні до каструлі, перемішайте та приправте сіллю і чорним перцем.
Викладіть страву у змащену жаростійку форму та розподіліть зверху моцарелу, розірвану на менші шматочки.
Посипте пармезаном (або іншим твердим сиром) і панірувальними сухарями.
Запікайте у розігрітій духовці з конвекцією при 180°C приблизно 20 хвилин.
Тортеліні у запіканці — це по суті паста в соусі, яку замість тарілки доводять до розуму в духовці. Ідея проста й чесна: зварили не до кінця — доваримо в соусі й під сиром, а скоринка зверху дасть те, чого ніколи не буде в каструлі на плиті, — хрустку, підсмажену шапку. Тож це не «запіканка» в сенсі «заховали рештки», а спосіб отримати два смаки з одної страви: м'яку начинку тортеліні і тверду, пряжену поверхню.
Вийде чи не вийде — вирішується не в духовці, а раніше, в соусі. Якщо рідини замало і вона википить до того, як тортеліні довариться, — середина лишиться твердою, крупа манна, а не тортеліні. Якщо рідини занадто багато — соус не встигне загуснути за ці двадцять хвилин, і ви отримаєте суп під сирною шапкою. Орієнтир простий: соус перед тим, як викладати в форму, має бути густуватим, як домашній кетчуп, — трохи рідший, бо він ще загусне в духовці від сиру і крохмалю тортеліні.
Друга точка ризику — сир. Мацарела любить температуру, вода в ній любить тікати при надто сильному жарі. Якщо духовка надто гаряча або страва стоїть довше, ніж треба, мацарела пустить воду раніше, ніж встигне розплавитися рівномірно, — і замість суцільної шапки у вас калюжки. Тут час — орієнтир, а не присуд: дивіться на сир і
сухарі, а не на таймер.
Дехто каже — тортеліні в духовці все одно розваряться, тому їх можна відварити до м'якого. Ні, бо в духовці вони не варяться, а допікаються: беруть соус, тверднуть зверху разом із сиром. Якщо зварити їх повністю заздалегідь, у духовці вони втратять форму й злипнуться в кашу під скоринкою.
Цибуля й
часник тут не для смаку в чистому вигляді, а для бази: цибуля, пройшовши в
олії до м'якості, віддає соусу солодкуватість і прибирає різкість, якої інакше довелося б перекривати
сіллю. Якщо цибуля піде рудим кольором раніше, ніж стане м'якою, — вона гірчитиме, і це вже не виправити
вершками. Часник кладіть після цибулі й ненадовго: він горить за секунди, і горілий часник псує весь соус одним різким духом.
Два види помідорів роблять дві різні роботи. Сушені (чи дрібно нарізані свіжі, якщо сушених нема) — це концентрат, глибина й трохи кислинки.
Консервовані — основа соусу, тіло. Якщо під рукою тільки один вид — беріть консервовані, вони витягнуть страву самі, просто соус вийде трохіш плоскішим на смак.
Кабачок тут не овоч "для користі", а загусник і вологопоглинач. Натертий крупно, він розвариться в соусі й віддасть свою воду назад у
бульйон, тож не бійтеся, що він "розмочить" страву — навпаки, він допоможе соусу тримати тортеліні, а не плавати довкола них.
Чилі-пластівці — не для гостроти як мети, а щоб соус не був нудним; половина чайної ложки на все не зробить страву гострою, лише прибере плаский смак.
Вершки додають у кінці варіння соусу, бо кисле середовище (помідори) здатне їх "зламати" — розшарувати на пластівці та рідину, якщо довго кипіти на сильному вогні. Тому вершки йдуть тоді, коли вогонь уже можна притримати, а соус — довести до тієї густини, про яку йшлося вище.
Тортеліні кладіть у соус сирими чи напіввідвареними, не доведеними до готовності: їм ще належить дійти в духовці, і якщо вони вже м'які зараз, через двадцять хвилин у формі вони розваляться. Якщо тортеліні немає — підійдуть будь-які фаршировані пельменеподібні вироби або навіть звичайні макарони з твердого сорту пшениці, тільше трохи недоварені, на хвилину менше за інструкцію на пачці.
Сир — це двошарова робота. Мацарела дає тягучість і шапку, тверді сири (
пармезан чи будь-який твердий сир з характером — грана падано, старий гауда) дають солоність і той запечений смак, який мацарела сама не дає.
Панірувальні сухарі зверху — не для хрусту заради хрусту, а щоб підсмажена скоринка не стекла разом із сиром, а трималася структури. Форму беріть широку і неглибоку: чим тонший шар, тим рівномірніше пропечеться верх і не встигне висохнути низ.
Ще від Tomás Herrera
·