Фото від ШІПаелья валенсійська
Інгредієнти

- 400 г Рис віалоне нано або рис Бомба
- 1 л Бульйон
- 800 г Кролятина
- 600 г Куряче стегно
- 400 г Помідор
- 200 г Болгарський перець
- 200 г Стручкова квасоля
- 1 ч. л. Шафран
- 30 г Оливкова олія
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
Кроки
Приготуйте овочевий бульйон. Залийте шафран гарячим бульйоном і дайте настоюватися.
Очистіть кролятину і наріжте шматочками по 2-3 см.
Розріжте курячі гомілки навпіл.
Наріжте болгарський перець смужками.
Помийте помідори, наріжте шматочками. Обітніть і розріжте стручкову квасолю навпіл.
Розігрійте оливкову олію у сковороді, викладіть кролятину, потім курячі гомілки. Смажте на середньо-сильному вогні, посоліть і поперчіть.
Відсуньте м'ясо до країв, викладіть овочі в центр сковороди і смажте 10 хвилин.
10 хвДодайте рис хрестом по всій сковороді і обсмажуйте одну хвилину, перемішуючи.
Влийте овочевий бульйон із шафраном, зменшіть вогонь до мінімуму і готуйте, не перемішуючи, доки бульйон повністю не увібреться.
Вимкніть вогонь, накрийте сковороду фольгою і дайте постояти 10 хвилин.
10 хвЗніміть фольгу і обережно перемішайте паелью, захоплюючи рис, що пригорів до дна.
Паелья — це не рисовий суп і не ризото, хоч усі три готуються з
рису в рідині. Різниця в тому, що тут рис варять у широкому плоскому посуді, щоб
бульйон випарувався вшир, а не загустів через безкінечне перемішування, як у ризото. Тому вдома паелью краще робити в найширшій сковороді, яка є, а не в каструлі — чим більша площа дна, тим рівномірніше йде випаровування і тим менше шансів, що середина лишиться мокрою, а краї вже горять.
Вийде страва чи ні, вирішується в одному місці: коли ви наливаєте бульйон і більше не перемішуєте. Спокуса буде — рис виглядає так, наче просить ложку. Не давайте. Перемішування відкриває дорогу пару нагору, замість того щоб він проходив крізь шар рису й готував зерно рівномірно знизу вгору. Той шар, що пригорає до дна — сокаррат — не брак, а ознака, що ви все зробили правильно, і ви навмисно піднімаєте його наприкінці, а не ховаєте.
Дехто каже — паелья без морепродуктів не паелья. Ні, бо валенсійська, материнська версія цієї страви, робилась із того, що було в полі й на подвір'ї:
кролик, курка,
квасоля,
помідор. Морепродукти — це вже прибережний діалект, додатковий, не канонічний. Тому рецепт із кроликом і курчатами — не спрощення, а якраз первинна версія.
Рис тут головний, і саме через нього вибір сорту не дрібниця. Віалоне нано чи Бомба — це сорти з коротким зерном і високим вмістом крохмалю, який тримає форму, а не розповзається в кашу, і водночас добре вбирає бульмон разом із
шафраном та соком від м'яса. Довгозерний рис типу басматі тут не підійде: він варитиметься сухим і розсипчастим, а паельї потрібне зерно, що береже смак усередині.
Шафран замочують у гарячому бульйоні заздалого, а не кидають сухим у сковороду — тому що його аромат і колір розкриваються водою, а не жиром чи вогнем. Якщо шафрану немає чи він дорогий для вас — це законний привід узяти лише курку-
кролика з овочами без нього, страва не розвалиться, просто буде менш золотою й без тієї гіркуватої нотки. Замінювати шафран куркумою заради кольору — так, можна, тільки це вже не той смак, і прикидатися, що він той самий, не варто.
Кролятину і
курячі гомілки обсмажують до рум'яної скоринки ще до того, як на сковороду потрапить рис — це не косметика, а спосіб замкнути сік усередині м'яса і одночасно залишити на дні сковороди підсмажені шматочки й жир, у якому потім буде смажитись овочі й рис. Той рум'яний слід на дні — ваш майбутній
бульйон-концентрат, фундамент смаку всієї страви.
Болгарський
перець,
помідори і стручкова
квасоля йдуть у центр, поки м'ясо відсунуте до краю — так усе встигає прогрітися й пустити сік без того, щоб м'ясо пересмажилось далі. Квасолю можна замінити будь-якою зеленою стручковою чи навіть замороженою, головне — щоб вона трималась шматочками, а не перетворювалась у кашу за ці десять хвилин смаження.
Рис насипають хрестом по всій поверхні сковороди свідомо, а не купою в центр — так він рівномірно вкриває дно й однаково просякає жиром і соком від м'яса та овочів ще до того, як туди піде рідина. Одна хвилина обсмажування рису — це не для того, щоб він підсмажився, а щоб кожна крупинка отримала трохи жиру на поверхню, і це вповільнює варіння, не даючи їй розваритись у клейстер.
Коли бульйон увіллється і вогонь зменшиться до мінімуму — далі справа часу й терпіння, а не вашого контролю. Рідина мусить піти вся, без залишку, і тільки тоді зерно готове — не за хвилинами на таймері, а за тим, що бульйону на поверхні не лишилось і дно починає тихо потріскувати. Десять хвилин під фольгою після вимкнення вогню — це пауза, щоб пара, яка ще лишилась усередині, рівномірно розійшлась по всьому шару рису, а не щоб страва просто охолола.
Ще від Kofi Asante
·