Фото від ШІЗавитки з черемшею
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 50 г Черемша
- 2 ст. л. Кедровий горіх
- 40 г Пармезан
- 50 мл Оливкова олія
- Сіль
- Чорний перець
- 25 г Дріжджі
- 100 мл Молоко
- 100 мл Йогурт
- 50 мл Оливкова олія
- 1 од. Яйця
- 300 г Борошно
- 100 г Цільнозернове борошно
- 1 ч. л. Сіль
- 1 ст. л. Мед
- 1 од. Яйця збите, для змащування
Кроки
Збийте черемшу, кедрові горіхи, пармезан та оливкову олію в мінічоппері до однорідної консистенції, приправте сіллю та свіжомеленим чорним перцем
Підігрійте молоко до 27 градусів, розчиніть у ньому дріжджі, додайте йогурт, олію, мед, цільнозернове борошно, сіль і яйце
Добре перемішайте, поступово додавайте пшеничне борошно і замісіть тісто до еластичного стану
Викладіть тісто в чисту миску і залиште підходити на столі під рушником приблизно 2 години
Розкачайте тісто у великий прямокутник завтовшки приблизно 1 см
Змастіть тісто черемшевим песто, складіть одну половину на іншу
Наріжте смужками завширшки 1–1,5 см та скрутіть у завитки
Викладіть завитки на деко з пергаментом і залиште розстоюватися 30 хвилин
Змастіть збитим яйцем і випікайте в розігрітій духовці з конвекцією при 175 градусах приблизно 20 хвилин до золотистого кольору
Дайте трохи охолонути на решітці перед подачею
Завитки з
черемшею — це, по суті, дріжджова булочка, одружена з італійським песто. Ідея проста: замість класичного базиліку беремо весняну черемшу, яка в квітні лізе з кожної лісосмуги і просить, щоб її кудись приткнули, поки сезон не скінчився. Тісто здобне, на
молоці з
йогуртом, тому м'яке навіть на другий день — це не хліб, це радше здобна булка з начинкою.
Вийде чи ні — вирішується не в духовці, а раніше, коли ви місите тісто і коли воно підходить. Якщо
дріжджі живі, а тісто не поспішали — завитки розкриються шарами, як і має бути. Якщо тісто недотримали — вийде щось пласке і щільне, і вже ніяке песто це не врятує.
Черемша тут не декорація, а той-таки часник, тільки м'якший і зеленіший — ніхто потім не питатиме «чим так пахне», бо запах читається одразу і однозначно.
Почнемо з
молока і температури — 27 градусів чують рукою, без термометра: тепле, але палець терпить спокійно. Це не забаганка, а межа виживання
дріжджів: вище 40 градусів
білки клітини дріжджів згортаються, і ви просто вб'єте закваску, навіть не зрозумівши чому тісто не піднялось. Холодніше — теж можна, просто дріжджі прокидатимуться довше. Дехто каже — чим гарячіше молоко, тим швидше підійде тісто. Ні, бо швидше воно підійде рівно до моменту, коли дріжджі зваряться, а далі не підійде взагалі.
Йогурт і
олія в тісті — не для смаку, а для структури. Кислота йогурту трохи послаблює клейковину, тісто стає еластичнішим і менш гумовим, а олія обмазує нитки глютену й не дає їм злипатися в тугий клубок. Звідси й м'якість булки, яку ви отримуєте без зусиль, хоча тісто не здобне у класичному розумінні — вершкового масла тут і близько нема.
Борошно беремо у два прийоми — пшеничне і цільнозернове. Цільнозернове дає смак і трохи текстури, грубшого хліба, але саме по собі воно погано тримає структуру — в ньому забагато висівок, які ріжуть нитки клейковини. Тому основну масу бере на себе біле борошно, а цільнозернового рівно стільки, щоб відчувалось, але не ламало тісто.
Для начинки знадобиться мінічоппер або щось подібне — блендер, ступка, навіть гострий ніж і терпіння. Головне — довести
черемшу,
горіхи й
пармезан до однорідної пасти, а не до каші з шматками: інакше при розкачуванні тісто рватиметься в тих місцях, де під качалкою опиниться цілий листок черемші. Кедрові горіхи можна замінити будь-яким горіхом з нейтральним, не різким смаком — волоський трохи гіркуватий, фундук солодкуватий, вибирайте на свій смак. Пармезан — будь-який твердий сир, що добре труться на дрібну терку і має свій характер, не прісний.
Якщо черемші немає — а поза травнем-червнем її й не буде — замініть шпинатом з ложкою подрібненого часнику, або руколою: аромат інший, але механіка та сама — зелена маса, перетерта в пасту з олією, горіхами і сиром.
Розстойка 30 хвилин перед випічкою — це не формальність для годиномера, а час, щоб дріжджі ще раз попрацювали вже у формі завитків, яку ви щойно потривожили нарізкою й скручуванням. Не поспішайте в духовку одразу — завитки мають трохи округлитись і стати пухнастішими на вигляд, тоді в печі вони підуть вгору, а не вшир.
Духовка на 175 градусів — це температура, при якій цукри тіста й
меду встигають карамелізуватись у рум'яну скоринку раніше, ніж усередині все пересохне. Але орієнтуйтесь не на таймер, а на колір: золотиста скоринка — знак готовності, 20 хвилин — лише нижня межа, у кожної духовки свій характер.
Ще від Tomás Herrera
·