Фото від ШІПіца на цвітнокапустяній основі
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 1 од. Цвітна капуста дрібно натерта
- 3 од. Яйця
- 1 зубчик Часник вичавлений
- 15 од. Мигдаль подрібнений до стану мигдального борошна
- 75 г Пармезан дрібно натертий
- 60 г Моцарела дрібно нарізана
- Сіль
- Чорний перець
- 1 ст. л. Орегано
- 400 г томати рублені консервовані
- 1 ч. л. Орегано
- 125 г Моцарела нарізана скибками
- 2 од. Помідор нарізані скибками
- 1 жменя Петрушка для прикраси
Кроки
Всі інгредієнти для основи добре перемішати в мисці та розподілити тонким шаром на деко, застелене пергаментом.
Руками розрівняти цвітнокапустяну основу тонким шаром.
Ця кількість розрахована на 1 ½ протвіня «піци».
Попередньо випекти основи 20 хвилин у розігрітій духовці при 220 градусах з конвекцією, доки вони не стануть щойно хрусткими.
Тим часом уварити томатний соус разом з орегано в каструлі до кремової, а не водянистої консистенції.
Готові основи для піци викласти начинкою.
Нанести тонкий шар томатного соусу, потім сир і топінги, окрім свіжої петрушки.
Допекти піцу в духовці 16–18 хвилин при 190 градусах з конвекцією.
Цвітнокапустяна основа — це не дієтична підробка під піцу, а окрема історія про те, що тісто для піци взагалі-то не обов'язкове. Воно просто тримає начинку і дає хрускіт по краях. Якщо
капуста віддасть воду правильно, і
яйце з сиром її зв'яжуть, — вийде коржик, тонший за лаваш, але міцний. Якщо ні — у вас на деку буде каша, яку лопаткою не підняти.
Головний ворог тут — вода. Цвітна капуста на вісімдесят з гаком відсотків складається з води, і вся робота з основою — це боротьба за те, щоб та вода вийшла заздалegacy, а не під час випікання, коли вона починає парити тісто зсередини і робити його гумовим. Тому натерта капуста — це тільки початок, а не кінець підготовки.
Дехто каже: цвітна капуста і піца — це обман, одна назва, а смак зовсім інший. Ні, бо тут ніхто й не обіцяє смак пшеничного тіста. Тут обіцяна форма — щось плоске, тепле, з сиром і соусом зверху, що можна взяти рукою. А основа з капусти,
часнику,
пармезану і
мигдалю має свій власний смак, горіхово-сирний, і цим і цікава.
Вийде чи ні — вирішується на етапі основи, не пізніше. Все, що після — соус, сир,
помідори — це вже просто правильна, перевірена часом піцна логіка, тут помилитись важко.
Цвітну
капусту треба не просто натерти, а й після цього віджати — руками, через тканину чи марлю, скільки сил вистачить. Натерта вона на вигляд суха, але обманює: тепло духовки витягне з неї воду, якої ви не бачите. Чим більше віджмете зараз, тим менше буде пари потім, і тим менше шансів, що основа порветься чи стане м'якою посередині. Це той самий принцип, що й з баклажанами перед смаженням — позбутись зайвої вологи заздалегідь, а не боротися з нею на сковороді.
Яйця в цій основі — не для смаку, а для зв'язку. Білок під час випікання згортається і тримає подрібнену капусту,
мигдаль і сир разом, як цемент тримає цеглу. Три яйця на одну голову капусти — пропорція, яка працює, якщо капуста середнього розміру. Якщо капуста більша — яйця тут не компенсують різницю, краще додати ще трохи мигдалю чи
пармезану, вони теж в'яжучі, хоч і слабше.
Мигдаль, подрібнений до борошна, — це заміна звичайному борошну, і сенс заміни не в моді на безглютенове, а в тому, що мигдаль не тягне воду так, як пшеничне борошно, і не дає того самого клейковинного запаху при випіканні. Якщо мигдалю немає — підійде будь-яке горіхове борошно або навіть дрібно змелене насіння соняшника, аби воно було сухе й подрібнене майже в пил, а не крихту.
Пармезан і
часник тут роблять те, що в класичному тісті робить
сіль і аромат дріжджів, — дають характер. Пармезан дрібно натертий, а не скибками, бо так він рівномірно розійдеться по масі й допоможе тримати форму, а не ляже окремими грудками. Якщо пармезану немає — беріть будь-який твердий сир із вираженим смаком, витриманий, сухуватий, він поводиться так само.
Духовка на 220 з конвекцією на першому етапі — це не просто "гарячіше", а швидке утворення скоринки знизу й зверху, поки волога з середини ще не встигла все розм'якшити. Конвекція тут важлива сама по собі: вона жене гаряче повітря навколо коржа рівномірно, і це частково замінює ефект поду в піцній печі, якого у звичайній духовці немає. Якщо у вас духовка без конвекції — чекайте скоринку на дотик, а не за таймером: верх має підсохнути і трохи затвердіти, інакше друга начинка просто продавить м'яку основу.
Томатний соус уварюють до кремової консистенції не з естетики, а тому, що рідкий соус на вже готовій основі — це гарантована волога, яка знову розм'якшить те, що ви щойно висушили в духовці. Чим густіший соус, тим менше він "мочить" основу знизу під час другого випікання.
Орегано сюди йде рано, в соус, а не на фініші, бо так аромат встигає розчинитись у маслах
томату, а не лежить зверху пилом.
Друге випікання при 190 без конвекції чи з нею — вже просто про те, щоб розплавити сир і прогріти начинку, не пересушуючи основу ще раз. Сімнадцять хвилин — орієнтир, а не закон: дивіться на
моцарелу, вона має піти бульбашками і злегка підрум'янитись по краях, а не просто розтопитись у суцільну калюжу. Якщо моцарели під рукою немає — підійде будь-який сир, що плавиться рівно і не пускає багато олії, типу сулугуні.
Ще від Amir Haddad
·