Фото від ШІКурячі кесадильї
Інгредієнти
- 1 од. Цибуля дрібно нарізана
- 4 зубчик Часник дрібно нарізаний
- 2 од. Куряча грудка нарізана дрібними кубиками
- 1 ч. л. Коріандр мелений
- 1 ч. л. Зіра (кумин)
- 50 мл Бульйон
- 400 г томати рублені консервовані
- ½ од. червоний чилі дрібно нарізаний, м'якої/середньої гостроти
- 1 ст. л. Оливкова олія для смаження
- Сіль
- Чорний перець
- 8 од. Тортилья
- 200 г Чеддер свіжотертий
- 125 г Шпинат
- 1 ст. л. Крем-фреш
- 1 крапля срірача
- 2 од. Лайм
- 2 жменя Коріандр кінза
Кроки
Обсмажте цибулю й часник на оливковій олії в сотейнику до м'якості.
3 хвДодайте курку, зіру і коріандр та обсмажуйте курячу м'якоть, помішуючи, до рум'яної скоринки.
5 хвДодайте подрібнені консервовані томати, червоний чилі та овочевий бульйон.
7 хвПеремішайте і тушкуйте без кришки 5–10 хвилин, або доки курка не стане м'якою і повністю не приготується.
8 хвНамастіть половину кожної тортильї куркою в томатному соусі, посипте чеддером і невеликою кількістю шпинату та складіть навпіл.
Обсмажте з обох боків на сковороді на середньому вогні, доки тортилья не стане хрусткою, а сир не розплавиться.
3 хвПовторіть з рештою тортиль.
Наріжте на трикутники або половинки й подавайте, полив смужками крем-фреш та срірачі, посипавши дрібно нарізаним коріандром, з лаймом для вичавлювання зверху.
Кесадилья — це бутерброд, якому пощастило народитися в Мексиці, а не десь, де бутерброди їдять холодними. Суть проста: дві
тортильї, між ними начинка й сир, і все це сплавлюється на сковороді в одну пластину. Вийде чи ні — питання не до рецепта, а до двох речей: чи встигне сік із начинки випаруватися до того, як ви покладете її на тортилью, і чи встигне сир розплавитися раніше, ніж тортилья згорить.
Курка тут — не головна дійова особа, а носій соусу. Томатно-куряча маса повинна бути густою, майже без вільної рідини — інакше тортилья намокне зсередини й порветься, щойно ви спробуєте її перевернути. Тому четвертий крок у рецепті, де сказано «тушкуйте без кришки», — не формальність, а відповідь на це. Рідина має випаритися, а не просто нагрітися.
Дехто думає, що кесадилья — це коли сиру побільше, і тоді вже точно смачно. Ні. Сиру має бути рівно стільки, щоб він скріпив шви, а не щоб потім витікав на сковороду калюжею й горів там чорним мереживом. Сир — це клей, а не начинка.
Подача з
лаймом і
кінзою — не прикраса для фото. Лайм дає кислоту, якої немає в томатній основі, а кінза — свіжість, яка перебиває жирність сиру й курки. Без них страва теж з'їсться, але буде пласкою на смак, як коли забули посолити наприкінці.
Курку беріть
грудку — не тому, що це «правильно», а тому, що вона ріжеться дрібним кубиком і встигає пройти термообробку швидко, не висихаючи, поки вариться соус. Якщо є стегна — теж піде, вони навіть менше ризикують стати гумовими, просто ріжуться трохи важче через плівки.
Кмин і
коріандр кладуть не для екзотики, а тому що це найдешевша пара прянощів, яка в поєднанні з томатом дає смак, схожий на справжню мексиканську кухню, хоча ні кмин, ні коріандр туди родом не з Мексики. Традиція тут не сакральна — вона економічна: ці спеції прийшли торговими шляхами й прижилися, бо працюють з помідором напрочуд добре.
Помідори — свіжі чи
консервовані, байдуже, аби м'якоть була щільна й не водяниста. Якщо під рукою лише водянисті літні помідори — тушкуйте довше, без кришки, поки зайва волога не піде, інакше отримаєте той-таки мокрий шов, про який уже йшлося.
Чилі можна замінити будь-яким свіжим
перцем середньої гостроти — критерій тут один: щоб гострота відчувалась, але не забивала смак курки й сиру. Гострий чилі — це теж чилі, просто кладіть менше.
Чеддер — сир, який добре тягнеться й не розшаровується при нагріванні, тому саме він тут не випадковий вибір. Якщо чеддера немає, беріть будь-який твердий сир із високим вмістом жиру, який плавиться рівномірно, а не вибухає бульбашками жиру окремо від білка — моцарела чи гауда підійдуть, пармезан — ні, він для цього занадто сухий і пісний.
Шпинат кладіть сирим, тонким шаром — він опаде сам від тепла
тортильї й соусу, вариться окремо не треба. Якщо шпинату немає, підійде будь-яка листова зелень, яка швидко в'яне від тепла, — руккола чи молоді листя мангольду, наприклад.
Тортилью на сковороді тримайте на вогні, якого вистачає, щоб борошняна оболонка підрум'янилась рівномірно, а не горіла плямами, поки центр ще холодний — орієнтуйтесь не на хвилини, а на колір: з блідого в золотаво-коричневий, з рівномірним рипучим хрустом під лопаткою, коли перевертаєте.
Ще від Tomás Herrera
·