Ризото з куркою

Курку беріть грудку без шкіри — вона тут не для соковитості сама по собі, а для того, щоб швидко пропектися поряд із помідорами й не забрати в них усю вологу. Товщину шматків робіть більш-менш однакову, інакше тонший край висохне, поки товстий ще рожевий усередині — це не питання хвилин у духовці, а питання форми шматка.

Чебрець — тут не прикраса, а той запах, що в'яжеться з куркою історично просто тому, що росте поряд, у тій же землі й тому ж кліматі, де тримали птицю. Якщо немає свіжого — сухий підійде, тільки класти його раніше й менше, бо сухий чебрець віддає аромат повільніше й сильніше концентрований.

Помідори розрізані навпіл — так вони встигають пустити сік і підпектися знизу, а не лежати цілими калюжами під куркою. Якщо у вас не черрі, а звичайні — ріжте їх більшими частками, головне, щоб розрізана сторона лежала донизу й контактувала з гарячим дном форми.

Рис для ризото має бути з високим вмістом крохмалю — арборіо чи карнаролі, бо саме цей крохмаль, повільно виходячи в бульйон, і робить соус кремовим без жодної краплі вершків. Звичайний довгий рис тут не замінник — він не віддасть крохмаль так, як треба, і ризото лишиться розсипчастим пловом, а не кремовою масою.

Вино в ризото — не про алкоголь, а про кислотність, яка балансує жирність пармезану в кінці. Якщо вина немає принципово — підійде будь-яка рідина з легкою кислинкою, наприклад трохи лимонного соку в бульйоні, хоча смак, звісно, буде інший.

Бульйон — тепер справа смаку й наявності: овочевий і курячий тут беруться разом, бо один дає глибину, другий — жирність. Якщо у вас лише один вид — нічого страшного, просто додавайте його частинами й не бійтеся долити більше за вказані 500 мл, якщо рис ще твердий у серцевині, а рідина вже вся увібралась — це нормальний хід подій, а не ваша помилка.