Фото від ШІШоколадна ангельська коса
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 300 г Борошно
- 250 г Борошно
- 230 г Молоко
- 80 г Цукор
- 50 г Рослинна олія
- 1 од. Яйця
- 10 г Дріжджі
- 1 ст. л. Екстракт ванілі
- 1 щіпка Сіль
- 50 г Вершкове масло
- 100 г Шоколадні краплі
- Цукрова пудра за смаком
Кроки
Всипте борошно, цукор і подрібнені дріжджі у миску. Додайте яйце, екстракт ванілі, олію та тепле молоко. Вимішуйте енергійно до однорідності.
10 хвСформуйте кулю, покладіть у миску, накрийте плівкою і дайте підійти.
Розкачайте тісто скалкою у пласт товщиною 3-4 мм.
Змастіть поверхню розтопленим вершковим маслом і розподіліть шоколадні краплі.
Щільно скрутіть пласт з довгого боку у рулет.
Розріжте рулет навпіл уздовж усієї довжини та сплетіть дві половинки.
З'єднайте кінці коси, формуючи кільце, і покладіть у форму діаметром 22 см. Дайте тісту підійти.
Випікайте в розігрітій до 180 градусів духовці зі статичним режимом.
30 хвДістаньте з духовки, дайте охолонути і посипте цукровою пудрою.
Коса — це просто здоба, якій дали театральний вигляд. Жодної магії в плетінці немає: розрізали рулет навпіл, щоб начинка визирала назовні, а не ховалась усередині, і щоб тісто пропеклося рівномірно по всій товщині, а не лишилось сирим у центрі товстого рулета. Все, весь секрет форми.
Головне тут — 
манітоба, та частина борошна з сильним клейковинним каркасом. Воно тримає структуру, поки ви крутите рулет і ріжете його навпіл: звичайне борошно в такому стресі просто порве тісто або дасть плоску, невиразну косу. Друга половина звичайного борошна — щоб тісто не було гумовим, бо саму манітобу важко вимісити до м'якості в домашніх умовах без тестомісу.
Чи вийде — залежить не від плетіння, а від того, чи дали тісту підійти по-справжньому двічі: один раз кулею, другий — уже у формі кільцем. Орієнтир не хвилини на таймері, а об'єм: тісто має візуально збільшитися вдвічі і стати пухким на дотик, ніби подушка, а не щільний м'яч. Недопідняте тісто в духовці дасть щільний, кислуватий хліб замість повітряної здоби — і жодні 180 градусів цього не виправлять.
Дехто каже — чим довше місити, тим пишніша здоба. Ні, бо після того, як клейковина зібралась в еластичну сітку, подальше місіння тільки нагріває тісто руками і втомлює ту саму сітку. Десять хвилин енергійного замісу — це межа, за якою результат не покращується, а псується.
Дріжджі — живий організм, і подрібнити їх перед тим, як всипати — не примха, а спосіб швидше розбудити: дрібніші шматочки контактують з теплою рідиною більшою площею і починають працювати раніше. Якщо у вас сухі дріжджі замість свіжих — беріть їх утричі менше за вагою, і активуйте окремо в теплому 
молоці хвилин п'ять, поки на поверхні не з'явиться легка піна. Без піни — дріжджі мертві, і краса плетінки вас не врятує.
Молоко має бути теплим, а не гарячим: орієнтир — тепло, як на зап'ясті дитині, трохи вище за тіло. Гарячіше 40-45 градусів — і дріжджі зваряться, тісто не підніметься взагалі, скільки б ви не чекали. Це найчастіша причина "коса не вийшла", і вона не має нічого спільного з борошном чи плетінням.
Олія в тісті — не для смаку, а для того, щоб гальмувати утворення клейковинної сітки там, де вона зайва: без жиру тісто стає надто пружним, його важко розкачати в тонкий пласт без розривів. Будь-яка олія без власного запаху підійде; соняшникова рафінована — найзвичніший варіант, але кукурудзяна чи рапсова теж працюють, бо завдання суто механічне.
Вершкове 
масло для змазування перед начинкою — не про жирність, а про бар'єр: воно не дає шоколаду і цукру прилипнути до тіста так, щоб прорвати його зсередини при скручуванні. Розтопити до рідкого стану обов'язково — холодним шматком ви просто подряпаєте тонкий пласт.
Шоколадні краплі обирайте ті, що тримають форму при нагріванні — спеціальні кондитерські, з вищим вмістом какао-масла в стабілізованій формі. Звичайна плитка, наламана ножем, розтече в духовці суцільною калюжею і витече з коси, лишивши порожнечі. Якщо під рукою тільки плитка — заморозьте її перед нарізанням, так шматочки довше тримаються твердими.
Форма 22 см — не довільна цифра: коса під час другого підйому і випікання розширюється вдвічі, і в тіснішій формі вона просто втратить малюнок плетінки, зливаючись в один суцільний барабан. Якщо форми такого діаметра немає — викладіть косу кільцем прямо на деко, застелене папером для випічки, вона так само триматиме форму, просто без рівних бортів.
180 градусів статичного режиму — це температура, за якої поверхня здоби встигає підрум'янитись і запечатати скоринку раніше, ніж усередині пересохне м'якуш. Готовність перевіряйте не по таймеру, а постукуванням по низу: глухий, порожній звук каже, що всередині вже не тісто, а хліб. Якщо низ ще глухо не звучить — ще кілька хвилин, навіть якщо верх вже гарного кольору, бо верх завжди готовий раніше за центр.
Ще від Tomás Ferreira
·