Фото від ШІПечиво зі схованою шоколадною смужкою
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 300 г Борошно
- 130 г Картопляний крохмаль
- 220 г Цукор
- 1 од. Яйця
- 120 г Вершкове масло
- 100 г Молоко
- 10-15 г Какао-порошок
- 10-15 г Чорний шоколад подрібнений
Кроки
У мисці електричним міксером збиваємо вершкове масло з цукром до однорідної маси. Додаємо яйце, а потім поступово вливаємо молоко.
Просіюємо борошно та картопляний крохмаль і вводимо їх частинами, перемішуючи міксером. Коли тісто стає занадто щільним, перекладаємо на стіл і домішуємо руками до однорідного бруска.
Кладемо тісто в контейнер, накриваємо харчовою плівкою і залишаємо в холодильнику.
30 хвДістаємо тісто, відділяємо приблизно 1/4, додаємо какао-порошок і подрібнений шоколад, вимішуємо руками.
Ділимо какао-тісто на менші шматочки і формуємо джгутики діаметром близько 1 см.
Світлу частину тіста розкачуємо качалкою до товщини приблизно 4-5 мм.
Нарізаємо з білого тіста прямокутники шириною 6-7 см, кладемо какаовий джгутик в центр, згортаємо і защипуємо краї.
Розрізаємо заготовку кожні 5-6 см, формуючи печиво.
Притискаємо зубцями виделки поверхню печива, викладаємо на деко з пергаментом і випікаємо в духовці при 180 градусах.
20 хв
Це печиво з фокусом: 
крохмаль у тісті, а всередині — шоколадна жилка, яку ви самі ховаєте і самі потім знаходите. Вийде воно майже завжди, бо тісто тут прощає руки — головне не перебрехати з крохмалем і не полінуватися на холод.
Картопляний крохмаль у парі з 
борошном — це не примха рецепту, а механіка. Крохмаль не має клейковини, тому там, де він заміняє частину борошна, тісто менше тягнеться і більше кришиться — саме так печиво виходить розсипчастим, а не гумовим. Якби борошна було все 430 г, тісто б тягнулося, як на пельмені, й печиво після випічки стало б жорстким.
Холодильник — не формальність «нехай постоїть». Холодне 
масло в тісті не розпливається одразу в духовці, а встигає тримати форму, поки тісто ще не «схопилось» від тепла. Якщо пропустити цей крок, джгутик 
какао-тіста попливе вбік, і замість акуратної спіралі на зрізі вийде каша. Тридцять хвилин — це нижня межа, орієнтуйтесь на тісто: воно має стати пружним на дотик, не липнути до пальця.
Масло з цукром збивають не заради краси, а щоб у масу увійшло повітря — дрібні бульбашки, які потім розширяться в духовці і додадуть печиву легкості. Масло для цього має бути м'яким, кімнатної температури, а не розтопленим: розтоплене повітря не тримає, збивається в рідину, і структура пропадає. Якщо масла під рукою менше жирності, ніж треба — краще взяти вершкове нижчого ґатунку, ніж маргарин: маргарин дає пластичність, але не той присмак, заради якого взагалі варто пекти печиво вдома.
Какао й подрібнений 
шоколад у темній частині тіста — це подвійна робота. Какао дає колір і гіркуватість по всій товщі джгутика, а шматочки шоколаду в ньому — це вже не тло, а окремі вкраплення, які розтопляться в духовці й дадуть вологі кишені на зрізі. Якщо шоколаду немає, можна обійтися й самим какао, просто смак буде рівніший, без тих приємних збоїв.
Яйце тут — не для підйому, а для зв'язку: воно тримає разом масло, 
цукор і борошно, щоб тісто не розсипалося ще до духовки. 
Молоко додають поступово, невеликими порціями, саме тому, що жирна маса не любить різкого розбавлення водою — вона може розшаруватися, і тоді борошно вже не зберуться в однорідний брусок, а ляже грудками.
Товщина розкачаного тіста в 4-5 мм — не естетична цифра, а баланс: тонше — і тонкий шар білого тіста порвиться навколо шоколадного джгутика при згортанні, товщі — і печиво стане важким, із переважанням тіста над начинкою. Орієнтуйтесь на те, щоб тісто розкочувалось рівно, без дірок, і легко загорталось навколо джгутика, не тріскаючи по краях.
Дехто думає, що зубці виделки на поверхні — просто візерунок для краси. Ні: це практичний прийом — проколи дають парі з тіста вихід під час випічки, і печиво не здувається нерівномірними бульбашками, залишаючись пласким і однаковим по товщині.
Духовка при 180 градусах — температура, за якої цукор у тісті встигає карамелізуватися на поверхні, даючи золотисту скоринку, а середина встигає пропектися, не підгорівши. Двадцять хвилин — орієнтир знизу: дивіться на край печива, він має стати рум'яним, трохи темнішим за середину, а саме печиво — пружним на дотик, не м'яким і не твердим як камінь. Тут терпіння важливіше за таймер: передчасно вийняте печиво всередині лишиться сирим на джгутику, і шоколад не встигне віддати свій аромат тісту навколо.
Ще від Luca Martelli
·