Фото від ШІКарнавальна чічеркьята
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 400 г Борошно
- 3 од. Яйця
- 1/2 склянка Коньяк
- 200 г Мигдаль
- 1 од. Лимонна цедра
- 1 ст. л. Оливкова олія
- 30 г Цукор
- 1 щіпка Кориця
- 400 г Мед
- 1 упаковка Ванілін
- Арахісова олія за потреби для смаження
Кроки
Насипте борошно на робочу поверхню, зробіть ямку посередині, додайте яйця, цукор, лимонну цедру, оливкову олію, коньяк, ванілін та корицю. Перемішайте і вимішуйте тісто до середньої густини.
З отриманого тіста скачайте тонкі джгутики діаметром приблизно 1 сантиметр.
Наріжте джгутики на дрібні шматочки і, прокатуючи долонею, сформуйте невеликі кульки, періодично підсипаючи борошно.
Обсмажте кульки у гарячій арахісовій олії до золотистого кольору, потім перекладіть на папір, що вбирає жир.
Половину мигдалю наріжте тонкими смужками і відкладіть.
Розтопіть мед у сковороді з високими бортами, покладіть туди обсмажені кульки і обваляйте їх у розтопленому меді.
Додайте нарізаний мигдаль, перемішайте і викладіть усе на широку круглу тарілку.
За допомогою дерев'яної ложки сформуйте з маси форму бублика.
Прикрасьте залишками мигдалю, дайте охолонути і подавайте.
Чічеркьята — це сардинський карнавальний десерт, і вже саме слово підказує механізм: ceci, нут, бо кульки з тіста, обсмажені й обваляні в 
меді, нагадують купку горошин. Страва вирішує одне: як із простого тіста на 
яйцях зробити щось для свята, не вигадуючи крему чи начинки, — весь ефект у меді, що застигає глазур'ю, і в хрусткому 
мигдалі зверху.
Вийде вона чи ні — залежить не від тіста, тут важко схибити, а від двох моментів: температури 
олії при смаженні кульок і готовності меду. Якщо олія недогріта, кульки нап'ють жиру й будуть важкими всередині сирими; якщо мед не доведений до потрібного стану, він стече з кульок краплями, а не схопиться хрусткою кіркою, коли охолоне.
Форма бублика — не прикраса заради фото, а спосіб зліпити купу окремих кульок в одну страву, яку можна різати й ділити на всіх. Подається холодною, тому терпіння тут — рівноправний інгредієнт: гарячий мед на столі не чекають, йому дають застигнути.
Борошно беріть звичайне пшеничне, тут немає хитрощів — головне вимісити до «середньої густини», тобто тісто має триматись купи, не прилипати до рук, але й не бути твердим, як на пельмені. Орієнтир — коли качаєте джгутик, він не рветься і не розпливається.
Яйця дають тісту клейкість і колір, 
коньяк — не для градусу, а для запаху й ламкості: спирт випаровується при смаженні й залишає пористу, крихку структуру, а не щільну гуму. Якщо коньяку немає, підійде будь-який міцний алкоголь з нейтральним чи фруктовим запахом — ром, наприклад, теж спрацює, аби не був занадто солодким лікером.
Лимонна 
цедра й 
ванілін тут не для аромату самі по собі, а щоб перебити запах олії для смаження — арахісова олія має свій присмак, і цедра його гасить. Оливкова олія в тісті — не про смак Середземномор'я, а про те, щоб тісто не прилипало й легше качалось; будь-яка олія без власного різкого запаху годиться, окрім, звісно, тієї самої арахісової, яку бережіть для фритюру.
Мигдаль беріть сирий, не смажений і не солоний — половину ріжете смужками заздалégo, і це той мигдаль, що піде в масу з медом і стане хрустким акцентом на тлі м'якого тіста. Якщо мигдалю немає — підійде будь-який горіх, що тримає форму при нарізанні смужками й не кришиться в пил, фундук чи кеш'ю теж спрацюють, хоч смак буде інший.
Мед розтоплюйте на сковороді з високими бортами не тому, що так красивіше, а тому, що в процесі він піниться й збільшується в об'ємі — у низькому посуді забризкає все навколо. Дехто каже — мед можна просто розігріти до рідкого стану й одразу виливати на кульки. Ні, бо недогрітий мед не схопиться скоринкою після охолодження, і десерт замість хрусткого вийде липким і розповзеться на тарілці.
Кульки формуйте однакового розміру свідомо, а не для краси — якщо одні більші за інші, менші встигнуть підгоріти в олії, поки більші ще сирі всередині. Готовність кульок — золотистий колір скоринки, не темно-коричневий, бо тісто з цукром і медом потім обтяжнику додає ще один шар карамелізації, і якщо недогледіти на першому етапі, на другому матимете гіркоту.
Ще від Matteo Brandt
·