Фото від ШІКрокетоне — неаполітанська картопляна крокета
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 1 кг Картопля
- 4 од. Яйця
- 40 г Пармезан
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
- Борошно за потреби
- Панірувальні сухарі за потреби
- Арахісова олія для фритюру
- 200 г Шинка
- 100 г Проволоне
- Салат листовий за смаком або помідори
Кроки
Відваріть картоплю у великій кількості води приблизно 30 хвилин від моменту закипання.
30 хвЗлийте воду, очистіть картоплю й розім'яту товкачем перекладіть у велику миску.
Коли картопляне пюре трохи остигне, додайте яйця, тертий пармезан, сіль і свіжомелений чорний перець, вимішайте все до однорідної м'якої маси.
Сформуйте велику гладку рівномірну крокету з близько чверті маси руками, так само сформуйте решту маси.
Обваляйте крокету спочатку в борошні, потім у збитому яйці і насамкінець у панірувальних сухарях, за бажанням повторіть два останні кроки.
Поставте крокету в холодильник щонайменше на 1 годину, щоб вона стала щільнішою.
60 хвРозігрійте велику кількість арахісової олії у високій вузькій каструлі чи сковороді, повністю занурте крокету в олію і смажте, перевертаючи, поки вона рівномірно не підрум'яниться з усіх боків.
Викладіть крокету на паперовий рушник, щоб стекла олія, і залиште трохи остигнути.
Розріжте крокету навпіл уздовж і наповніть за бажанням як сендвіч — шинку, проволу та салат листовий.
Крокетоне — це не котлета і не пиріжок, а картопляне пюре, яке вдягли в панірування й засмажили так, щоб усередині лишилась м'якість, а зовні була броня. Неаполітанці придумали це не від нудьги: вуличній їжі треба було тримати форму в руці й не розвалитись, поки її несеш від лотка до лавки в порту. Звідси й уся логіка рецепта — кожен крок працює на одне: щоб крокета не тріснула у фритюрі і не розповзлася в тарілку.
Вийде чи ні — вирішується на етапі пюре, задовго до
олії. Якщо
картопля водяниста, а маса м'яка й ліпка, як пластилін, — крокета попливе в олії, панірування трісне, й усередину полізе жир. Тому картоплю варять до готовності, а не до того, щоб вона розвалилась у воді, і їй дають охолонути, перш ніж вбивати
яйця: гаряче пюре з яйцем — це вже не крокета, а яєчня з картоплею.
Друга точка ризику — холодильник. Дехто каже: година в холоді потрібна «щоб застигло». Ні — панірування і так тверде одразу. Холод тут для іншого: крохмаль у картоплі за цей час зв'язує воду і масу всередині, вона стає щільнішою, і коли крокета зустрічається з гарячою олією, пара не рветься назовні хаотично, розриваючи паніровку, а виходить рівномірно. Пропустите холодильник — ризикуєте побачити, як крокета "вибухає" просто в каструлі.
Картопля тут — не гарнір, а конструкційний матеріал, тому бере не найсмачніший, а найсухіший сорт, розсипчастий. Волога картопля (молода, салатна) дасть пюре, яке ніколи не стане достатньо щільним для фритюру, скільки його не тримай у холоді. Якщо під рукою тільки така — проваріть на хвилину-дві менше і дайте добряче обсохнути на відкритому вогні в каструлі після зливання води, вибиваючи зайву вологу парою.
Яйця в пюре роблять дві речі одразу: зв'язують масу зсередини, як клей, і додають білка, який під час смаження згортається першим — ще до того, як паніровка встигне розвалитись. Чотири яйця на кіло картоплі — це не забаганка, а баланс: менше — маса кришиться при формуванні, більше — стає ліпкою і прилипає до рук.
Пармезан — не для смаку сиру, а для
солі й глутамату, який робить пюре «насиченим» без додаткового жиру. Будь-який твердий сир тривалої витримки, що добре тушкується й не тягнеться ниткою, підійде — грана падано, старий пекорино, навіть сухий гауда в крайньому разі. М'який сир сюди не беріть: він додасть вологи, якої й так забагато.
Потрійне панірування —
борошно, яйце,
сухарі — це не примха, а три шари захисту з різними задачами. Борошно дає сухій поверхні картоплі зачепитися за щось, яйце — клейку основу для сухарів, сухарі — саму броню, яка підрум'яниться й не пропустить
олію всередину. Якщо боїтесь, що крокета трісне в олії — повторіть яйце і сухарі ще раз, подвійна паніровка прощає дрібні тріщини в першому шарі.
Арахісова олія обрана не з забаганки неаполітанців до екзотики, а тому що витримує високу температуру довше, ніж олія з яскравим запахом, і сама смаку не додає. Критерій заміни простий: будь-яка рафінована олія без власного запаху, що витримує тривале смаження, — соняшникова рафінована підійде не гірше. Олії має бути багато, щоб крокета плавала вільно, а не смажилась на дні, бо в квартирі зазвичай немає казана й доведеться брати найвищу й найвужчу каструлю, яка знайдеться.
Шинка,
провола і
салат усередині — це вже не технологія, а економіка подачі: крокету продавали як готовий обід у руку, тому її розрізали й начиняли, як сендвіч, щоб одна штука годувала людину, а не була закускою. Провола не знайдете — беріть будь-який пластичний сир, що плавиться без розшарування, моцарела теж годиться, хоч традиційно саме провола тримає форму краще в теплій серединці.
Ще від Kofi Asante
·