Пармеджана з баклажанівФото від ШІ

Пармеджана з баклажанів

Порцій: 4 Приготування 60 хв Інше
ВегетаріанськеМістить: глютен, молоко, яйця
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.

Інгредієнти

Пармеджана з баклажанів — інгредієнти: Баклажан, Борошно, Яйця, Пармезан, Панірувальні сухарі, Моцарела

Кроки

  1. Змастіть скибки баклажанів оливковою олією і обваляйте в пшеничному борошні, змішаному із сіллю та перцем. Відкладіть скибки баклажанів на тарілку, поки готується томатний соус.

  2. Розігрійте олію в сотейнику та обсмажте часник і цибулю, доки цибуля не стане м'якою. Додайте томатну пасату та базилік.

  3. Дайте соусу повариться без кришки протягом 30 хвилин, щоб він трохи загуснув, стежачи, щоб не став занадто сухим. Приправте сіллю та перцем.

    30 хв
  4. Обвалені в борошні скибки баклажанів вмочіть у збите яйце і обсмажте на олії на сковороді з обох боків до золотистого кольору, це займе кілька хвилин.

  5. Змастіть жаростійку форму вершковим маслом і розподіліть по дну кілька ложок томатного соусу. Викладіть шарами баклажани, соус і пармезан, повторюючи, доки не закінчаться баклажани й соус. Завершіть шаром соусу, щедро посипте пармезаном і панірувальними сухарями.

  6. Натерту моцарелу розподіліть зверху.

  7. Випікайте страву в розігрітій духовці з конвекцією при 175 градусах протягом 20–25 хвилин.

    22 хв
  8. Дістаньте форму з духовки і дайте страві постояти кілька хвилин перед подачею. Прикрасьте свіжими листочками базиліка.

Пармеджана — це італійська відповідь на запитання «що робити з баклажанами, яких уродило забагато». Ламаньо, Емілія-Романья, літо: баклажани родять так, що хоч сусідам роздавай. От і придумали класти їх шарами з соусом і сиром та запікати — щось середнє між лазанею і овочевою запіканкою, тільки без макаронного листа.

Вийде чи ні — вирішується не в духовці, а раніше, на сковороді. Якщо баклажан там не просмажився, а просто зблід у маслі — у готовій страві він буде слизьким і водянистим, хай скільки його потім пече. Духовка вже нічого не виправить, вона тільки доводить до спільного смаку те, що ви туди поклали.

Другий момент — соус. Його треба не варити, а дати йому википіти до густоти, інакше вода з нього піде просто в шари баклажанів і форма перетвориться на суп із сиром зверху. Тому все, що написано нижче, — це пояснення, чому саме так, а не список того, що ви й так знаєте.

Баклажан — овоч-губка, і вся його поведінка на кухні випливає з цього. М'якуш пористий, повітря в порах більше, ніж здається, тому сирий шматок наче легкий, а ввібравши олію — важчає вдвічі. Звідси міф: «баклажани треба солити й тримати, щоб вийшла гіркота». Ні, сучасні сорти вивели майже без гіркоти, соління радше витягує зайву воду, щоб скибка не розкисла на сковороді. Якщо баклажан молодий і щільний — можна смажити й так.

Борошно на скибці — це не панірування заради хрустини, а бар'єр. Воно вбирає частину вологи, що виходить із баклажана при контакті з гарячою олією, і не дає олії тут же пробратися всередину губки. Яйце зверху — клей для сухарів і сиру, і заразом ще один шар, що тримає олію зовні, а не всередині. Прибрати яйце можна, якщо скибки тонкі й ви готові до того, що панірування частково обсиплеться.

Томатна паста (passata) — це протерті помідори без шкірки й насіння, тобто вже готова база, а не консерва томатного соусу з цукром і загусниками. Якщо такої немає — беріть прості консервовані помідори в власному соку й пробийте блендером, результат той самий. Часник і цибука йдуть у олію першими не заради смаку самі по собі, а щоб олія встигла взяти їхній аромат, поки ще холодна відносно їжі — покладені пізніше, вони просто плаватимуть окремо.

Сир тут робить дві різні роботи, і тому їх два. Пармезан — солоний, твердий, він не плавиться в калюжу, а запікається скоринкою й тримає структуру шарів. Моцарела — м'яка, тягнеться, вона заповнює порожнечі між шарами і дає ту саму нитку, заради якої страву взагалі їдять гарячою. Поставте тільки пармезан — вийде суха запіканка. Поставте тільки моцарелу — вона розтече й шари попливуть одне в одне.

Панірувальні сухарі зверху — не для краси. Це шар, що вбирає зайвий жир і вологу, що піднімається з соусу під час запікання, і без нього поверхня або розмокне, або підгорить нерівномірно, бо сиру нема за що зачепитися. Конвекція в духовці — це рух гарячого повітря навколо форми, завдяки якому верх рівномірно підсихає й береться коричневими цятками, а не лежить мокрою плямою в центрі й сухою скоринкою по краях, як буває без обдуву.

Готовність перевіряйте не по таймеру, а по звуку й кольору: сир зверху повинен взятися плямами — не суцільно чорним, а рудим з острівцями, і соус під ним має булькати по краях форми, а не стояти тихо. Дайте страві постояти кілька хвилин після духовки — це не ввічливість до гостей, а фізика: гарячі шари ще рідкі всередині, і тільки охолонувши трохи, сир і соус загуснуть настільки, щоб страва трималася шматком на тарілці, а не розповзалася.

Ще від Inês Carvalho

·

Поскаржитись на рецепт hello@fridge.menu