Фото від ШІПаста фарфалле з песто з базиліка та в'ялених томатів
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 400 г Макарони
- 1 од. Базилік
- 1 зубчик Часник
- 40 г Пармезан
- 40 г Мигдаль
- 1/2 банка В'ялені томати
- Сіль за смаком
- Оливкова олія за смаком
Кроки
Варити фарфалле у підсоленій воді, у блендері подрібнити базилік, сіль, в'ялені томати, мигдаль, пармезан та оливкову олію до грубого песто.
Відкинути макарони аль денте і заправити приготованим песто.
Подавати, притрусивши тертим пармезаном за смаком.
Фарфалле з песто — це страва, яка вирішується не на плиті, а в блендері, тому тут головне не прогавити момент, коли 
паста готова, і не перетворити соус на крем, забувши, що песто — це грубе прасування інгредієнтів, а не пюрування.
Класичний песто alla genovese — це 
базилік, сосновий горіх, 
пармезан, 
часник і 
олія, збиті в ступці до однорідності. Тут 
мигдаль замість сосни (дешевше і в будь-якій крамниці є), а 
в'ялені томати додають кислинку і той концентрований смак, якого свіжому базиліку бракує взимку. Це вже не та паста, що в Лігурії, і не треба вдавати, що та — просто своя, непогана.
Вийде чи ні — залежить від двох речей: чи не переварите фарфалле і чи не заб'єте блендером смак базиліка в гіркоту. Третя небезпека — пересолити, бо в'ялені томати й пармезан уже солоні самі по собі.
Дехто каже — песто треба товкти в ступці, бо блендер «вбиває» базилік нагріванням ножів. Трохи правди в цьому є, якщо молоти десять хвилин поспіль. А на кілька секунд імпульсами — ніж нічого не встигає нагріти, і базилік лишається зеленим і живим.
Базилік беріть свіжий, з цупким листям — якщо він уже підв'ялений і чорніє по краях, гіркота в песто гарантована. Один пучок — це приблизно жменя листя без стебел, стебла в блендер не кладіть, вони деревні й ні смаку, ні ніжності не додають.
Часник — один зубчик, і це не помилка друку. Сирий часник у холодному соусі звучить голосніше, ніж у смаженій страві, тому тут його треба мало. Якщо любите різкіше — беріть два, але тоді притримайте 
сіль, бо різкість часнику заміняє частину солоності.
Пармезан і мигдаль — пара, яка тримає текстуру песто. Пармезану немає — беріть будь-який твердий сир, що кришиться й має витриману, солону нотку, грана падано підійде майже без різниці. Мигдаль можна замінити на кедрові горіхи, якщо є гроші, або на волоський горіх, якщо хочете присмак темніший і трохи дубильний — усе це горіхи без різкого власного масла, яке переб'є базилік, тому арахіс сюди не кладіть.
В'ялені томати з банки — зручна штука, бо вони вже просочені олією і м'які, блендер бере їх легко. Якщо у вас сухі в'ялені томати без олії — замочіть у теплій воді хвилин на десять, інакше вони потраплять у соус твердими шматками й будуть хрумтіти не там, де треба.
Олія — будь-яка рослинна без власного запаху підійде для смаження, але тут, у холодному соусі, олія — не технічна рідина, а частина смаку, тому саме оливкова, і краще та, що ви б не побоялись скуштувати ложкою.
Варіння пасти — варіть, поки серединка фарфалле ще трохи пружинить на зуб, бо в тарілці з гарячим песто вона дійде ще на хвилину-дві. Воду солити треба щедро, фарфалле — одна з небагатьох речей, де сіль іде всередину продукту, а не тільки на поверхню, і якщо недосолити воду, досолити готову пасту вже не вийде так рівномірно.
Ще від Elena Rossetti
·