Фото від ШІПиріг з інжиром і лимоном
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 170 г Борошно
- 100 г коричневий цукор
- 125 г Йогурт
- 70 г Вершкове масло
- 3 од. Яйця
- 10 од. Інжир
- 1 од. лимонна цедра
- 1 од. Лимонний сік
- 1 од. ванільний стручок
- 8 г Розпушувач
Кроки
Інжир добре миємо і нарізаємо тонкими часточками, за бажанням попередньо знявши шкірку.
Лимон миємо, обсушуємо і знімаємо цедру на тертці. Вичавлюємо сік, проціджуємо і поливаємо ним нарізаний інжир.
У миску розбиваємо яйця, додаємо коричневий цукор і збиваємо міксером до пишної маси.
Додаємо йогурт і продовжуємо збивати.
Вершкове масло розтоплюємо в каструльці або мікрохвильовій печі й залишаємо охолонути, після чого вводимо до тіста.
Борошно змішуємо з розпушувачем і просіюємо в тісто, щоб не утворилися грудочки.
Збиваємо тісто до пишної та однорідної консистенції.
Додаємо цедру лимона і часточки інжиру.
Розрізаємо ванільний стручок, вишкрібаємо насіння і вмішуємо його в тісто, ще раз обережно перемішавши.
Виливаємо тісто у форму, застелену пергаментом, і випікаємо пиріг за температури 180 градусів приблизно 45 хвилин.
45 хвПеревіряємо готовність дерев'яною паличкою — вона має виходити сухою.
Даємо пирогу охолонути і подаємо до столу.
Це не бісквіт і не кекс у чистому вигляді — щось середнє, тому що в тісто йде 
йогурт, а не тільки 
масло. Йогурт дає кислоту, кислота працює з 
розпушувачем, і від цього м'якуш виходить вологим навіть на другий день, коли звичайний кекс уже сохне. Тому це той пиріг, який можна спекти ввечері наперед — він тільки стане краще тримати форму.
Інжир тут не прикраса, а головний аргумент. Він солодкий, але без яскравого смаку сам по собі — лимонний 
сік і 
цедра якраз і додають той кислий укол, якого інжиру не вистачає. Якщо лимон прибрати, вийде солодко й плоско.
Вийде чи не вийде — вирішується не під час замішування, а раніше: наскільки стиглий у вас інжир і чи не перегрівся 
жовток, коли збивали з цукром. Решта — звичайна технологія, яка пробачає похибку в кілька хвилин і кілька градусів.
Яйця з коричневим цукром збиваємо не заради краси, а заради бульбашок: міксер вбиває повітря в жовток і білок разом, і ці бульбашки — єдиний розпушувач, який у вас працює до того, як тісто потрапить у духовку. Коричневий 
цукор тут не випадковий: він вологіший за білий, тому тісто не підсихає зверху, а карамелізується трохи глибше й дає той темнуватий, трохи ірисковий відтінок. Білого цукру достатньо, якщо іншого нема, просто скуштуйте тісто — воно має бути відчутно солодким ще до випічки, бо інжир свою солодкість додасть не всюди рівномірно.
Йогурт вводимо після яєчно-цукрової маси, і саме в такому порядку: спершу повітря, потім волога. Якщо зробити навпаки, бульбашки з яєць просядуть у рідині, і пиріг з пишного стане плюскуватим. Йогурт має бути звичайний, без фруктових добавок і зайвого цукру — підійде будь-який кисломолочний продукт схожої густини, кефір чи сметана, розведена водою до консистенції йогурту.
Масло розтоплюємо і обов'язково даємо охолонути — не до холодного, а щоб рука терпіла, якщо торкнутися каструльки. Гаряче масло, потрапивши в тісто з яйцями, почне їх варити — ви отримаєте дрібні грудочки звареного білка замість однорідної маси. Це той дефект, який потім ніяким просіюванням 
борошна не виправити.
Борошно й розпушувач просіюємо разом не для краси, а щоб розпушувач розподілився рівномірно по всій масі борошна — інакше в одному шматку пирога буде підйом, а в іншому тісто ляже щільно. Просіювання тут не ритуал, а механічний спосіб перемішати два порошки без грудочок.
Цедру знімаємо тільки з жовтої шкірки, не чіпаючи білу підкладку — вона гірчить і здатна зіпсувати весь аромат одним необережним рухом тертки. Сік проціджуємо, щоб у тісто не потрапили кісточки й товсті прожилки — вони варяться довше тіста і залишаються твердими грудочками всередині м'якого пирога.
Ваніль у 
стручку — це справа смаку й кишені, а не принципу. Насіння дає дрібні чорні крапочки й трохи глибший аромат, ніж екстракт, але якщо стручка немає — пів чайної ложки екстракту чи ванільного цукру зробить тісто майже таким само ароматним. Тут нема чого героїчно вистоювати: ваніль — це приправа, а не фундамент рецепта.
Ще від Elena Rossetti
·