Фото від ШІПиріг з інжиром і волоськими горіхами
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 220 г Борошно
- 80 г Мигдальне борошно
- 150 г Цукор
- Цукор за смаком
- 110 г Вершкове масло розм'якшене
- 3 од. Яйця
- 50 г Волоський горіх грубо порубаний
- 16 г Розпушувач
- 500 г Інжир нарізаний скибочками
- Лимонна цедра
Кроки
Миємо, чистимо інжир і нарізаємо скибочками.
Окремо збиваємо міксером яйця з цукром, потім додаємо розм'якшене вершкове масло.
Поступово всипаємо борошно та мигдальне борошно, вимішуючи лопаткою до однорідності.
Додаємо цедру лимона та розпушувач.
Додаємо грубо порубані волоські горіхи та нарізаний інжир, залишивши кілька скибочок для прикраси.
Перекладаємо тісто у змащену маслом і присипану борошном форму діаметром 22 см.
Викладаємо зверху скибочки інжиру, що залишилися, посипаємо цукром.
Випікаємо у розігрітій до 170 градусів духовці з конвекцією.
48 хв
Інжирний пиріг — це, по суті, кекс, у якому мигдальне 
борошно рятує текстуру, а 
інжир дає вологість, замінюючи половину родзинок у звичайному бісквіті. Вийде він чи ні — вирішується не духовкою, а тим, що ви зробите з 
маслом і 
яйцями ще до того, як борошно побачило миску.
Дехто каже — чим довше збивати яйця з цукром, тим пишніший пиріг. Ні, бо тут не бісквітна піна тримає конструкцію, а 
розпушувач і клейковина. Збили до світлої, трохи густішої маси — досить, далі це вже просто змішування, а не чаклунство.
170 градусів з конвекцією — це температура, при якій тісто встигає піднятися раніше, ніж утворить скоринку. Якщо у вас немає конвекції — підійме гарячіше повітря, що рухається, значить сам факт обдуву важливіший за цифру: звичайна духовка теж спрацює, просто рівномірніше крутіть форму раз-два за час випікання.
Готовність перевіряйте не за годинником, а за шпажкою: суха — значить усередині вже не рідке тісто, а пиріг. 48 хвилин — це нижня межа, не фініш.
Борошно тут двох видів не для краси. Звичайне пшеничне дає клейковину — те, що тримає форму і не дає пирогу розсипатися при розрізанні. Мигдальне — жиру і білка, воно не клеїться, зате утримує вологу від інжиру всередині текстури, а не пускає її в сирий шар на дні. Якщо мигдального борошна нема — змеліть у блендері мигдаль без шкірки, дрібніше, ніж для посипки, але не в пасту.
Масло розм'якшене — це не примха, а механіка: холодне масло не з'єднається рівномірно з яйцями, і тісто піде грудками жиру, які потім проявляться сухими острівцями в готовому пирозі. Кімнатна температура — коли палець легко продавлює шматок без зусилля. Заміна тут можлива будь-яким жиром, що застигає при кімнатній температурі — маргарин підійде, олія — ні, бо олія рідка і не утримує повітря так, як масло при збиванні.
Яйця трьох штук — це і зв'язуюче, і підйомна сила разом із розпушувачем. Беріть ті, що вже день-два полежали при кімнатній температурі, холодні гірше з'єднуються з маслом і можуть розшарувати масу.
Інжир нарізаний скибочками — тут важливо не стільки товщина, скільки стиглість. М'який, трохи обвислий інжир віддасть сік у тісто й зробить його вологим зсередини, твердий зелений просто запечеться сухим шматком. Якщо свіжого інжиру нема — сушений, запарений окропом хвилин на десять, працює майже так само, тільки цукру тоді трохи зменшіть, сушений солодший.
Волоські 
горіхи грубо порубані — не для хрусту заради хрусту, а щоб не йти на дно тіста цілими половинками і не прогризати пиріг потім суцільним шматком. Дрібно рубати не варто — загубляться серед інжиру.
Цукор за смаком у двох місцях рецепта — і в тісті, і зверху на скибочках інжиру — має різну роль. У тісті він солодить і утримує вологу, зверху — карамелізується на поверхні інжиру під конвекцією і дає ту тонку скоринку, через яку пиріг не виглядає просто запеченим тістом з ягодами. Якщо шкодуєте цукру зверху — отримаєте бліду верхівку без характеру.
Ще від Luca Martelli
·