Фото від ШІВегетаріанський бургер із сочевиці
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 300 г Сочевиця суха (або 400 г консервованої)
- 70 г Хліб подрібнений
- 1 од. Яйця
- 1 ч. л. Шніт-цибуля
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
- Оливкова олія за смаком
- Паприка за смаком
- 4 од. Булочка для бургера
- 1 од. Помідор
- 4 од. Плавлений сир
- Салат листовий за смаком
Кроки
Замочуємо суху сочевицю у холодній воді щонайменше на 2 години (можна до 12 годин із комбу).
120 хвЗливаємо воду, варимо сочевицю у несоленій воді, поки не стане м'якою, сіль додаємо наприкінці.
Перекладаємо сочевицю в блендер, додаємо яйце, подрібнений м'якуш хліба та шніт-цибулю.
Перемішуємо блендером до однорідності, додаємо паприку, чорний перець і сіль, перемішуємо.
Ділимо масу на чотири частини і формуємо круглі, приплюснуті котлети.
Обсмажуємо котлети на сковороді з оливковою олією до золотистої скоринки з обох боків.
Розрізаємо булочки навпіл, кладемо плавлений сир, салат, гарячу котлету та помідор.
Накриваємо начинку другою половинкою булочки і подаємо бургер одразу.
Сочевичний бургер — це не спроба обдурити вегетаріанця, що він їсть м'ясо. Це своя страва зі своєю логікою: 
сочевиця дає білок і ситність, 
яйце та 
хліб — те, що тримає котлету цілою на сковороді, а не розвалюється на шматки, коли ви її перевертаєте лопаткою.
Дехто каже — сочевицю можна не замочувати, вона й так звариться. Ваша справа, скільки чекати: без замочування вона вариться довше і частина зерен лишається твердою всередині, бо вода не встигла дійти до центру. Замочена на годину-дві сочевиця вбирає воду рівномірно, і коли ви її розім'якшуєте пальцями — вона мнеться вся, без твердого ядра.
Головний ризик тут не смак, а форма. 
Сира, холодна чи погано розім'ята сочевиця — це котлета, що розпадається на сковороді на окремі зернята замість того, щоб тримати форму булки. Тому все, що вирішує успіх, відбувається до сковороди: скільки сочевиця варилась, як її подрібнили, скільки хліба і яйця зв'язало масу. Сковорода тут — просто фінал, який підтверджує або виказує те, що ви зробили раніше.
Сочевиця — основа, і тут важливо не сорт, а стан. Суха потребує замочування і варіння до м'якості — тієї, яку ви перевіряєте пальцями, а не секундоміром: зерно мнеться без зусилля, не пружинить. Консервована (400 г замість 300 г сухої) цей етап уже пройшла за вас, тож варити і замочувати не треба — просто зливаєте рідину й одразу в блендер. Це не хитрість і не компроміс, це та ж сочевиця на іншій стадії готовності.
Хліб — не наповнювач для об'єму, а той, хто вбирає зайву вологу з сочевиці і не дає котлеті розтікатися по сковороді. Якщо немає черствого хліба — беріть будь-який м'який і підсушіть трохи, суть не в сорті, а в тому, щоб він був сухим настільки, аби тягнув воду до себе, а не додавав її.
Яйце тут працює клеєм: білок згортається від тепла і скріплює подрібнену сочевицю в єдину масу, інакше котлета на сковороді розсипається на кашу замість того, щоб тримати форму. Заміни без яйця тут не підкажу — не пробував, і вигадувати механізм, якого не перевіряв, не буду.
Шніт-цибуля (chives) — це не про 
силу смаку, а про свіжу зелену ноту, яку не дає суха приправа. Нема — беріть будь-яку зелену цибулю чи навіть петрушку, тут головне, щоб вона була свіжою, а не сушеною, бо сушена в такій кількості просто не відчувається.
Паприка і чорний 
перець — це вже справа смаку, тут нема механізму, який я б вам пояснював із серйозним обличчям: кладете скільки любите. А сіль — наприкінці варіння сочевиці, бо сіль на початку уповільнює розм'якшення бобових, волога гірше проникає в зерно, і ви ризикуєте отримати тверду сочевицю навіть після довгого варіння.
Сковорода з оливковою олією — тут годиться будь-яка 
олія без власного запаху, олія потрібна не заради смаку, а щоб котлета не прилипла і щоб утворилась та золотиста скоринка, яка каже вам: білок на поверхні згорнувся, котлету можна перевертати без страху, що вона розвалиться в руках.
Ще від Liam Murphy
·