Фото від ШІКрем-суп із сочевиці
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
Кроки
Ретельно промиваємо сочевицю під проточною водою.
Готуємо засмажку: дрібно нарізаємо шалот, цибулю та черешкову селеру.
У великій каструлі наливаємо оливкову олію і викладаємо нарізані овочі. Обсмажуємо до золотистого кольору, після чого додаємо куркуму.
Додаємо до засмажки сочевицю, заливаємо холодною водою, накриваємо кришкою. Варимо на повільному вогні щонайменше 1 годину, доки сочевиця не стане м'якою.
60 хвПриправляємо сіллю та чорним перцем.
Збиваємо сочевицю занурювальним блендером, після чого варимо ще 40 хвилин, щоб крем-суп став густим.
40 хвПідсмажуємо скибки сільського хліба. Викладаємо на деко, скроплюємо оливковою олією, приправляємо орегано, перцем та сіллю. Вмикаємо гриль і підсмажуємо при 240°C максимум 4 хвилини.
Розливаємо крем-суп по тарілках, скроплюємо оливковою олією і подаємо зі скибками сільського хліба. Подаємо гарячим.
Сочевичний крем-суп — страва, яка не вибачає поспіху, але й не вимагає майстерності. Тут усе просте: 
сочевиця, трохи овочів для смаку, 
вода. Головне — дати сочевиці час розваритися саму в себе, без допомоги блендера раніше часу.
Вийде чи ні — вирішується на етапі засмажки і на етапі терпіння. Якщо 
цибулю й 
селеру недотримати на вогні, суп буде пісним на смак, хоч 
солі додай скільки хочеш — присмак засмажки не замінити сіллю. А якщо після блендера зняти з вогню зарано — суп залишиться рідким, бо густину йому дає не блендер, а випаровування води за ще сорок хвилин варіння.
Дехто думає, що крем-суп — це просто "зблендерували і готово". Ні, бо блендер лише руйнує структуру зерна, а густину й насичений смак дає подальше випарювання. Пропустите цей крок — отримаєте кольоровану воду з сочевицею, а не суп.
Сочевиця — основа, і тут вона не потребує попереднього замочування, на відміну від квасолі чи нуту: у неї немає такої щільної оболонки, тому вона розварюється за годину-дві без хитрощів. Промиваємо її не для краси, а щоб змити пил і дрібне сміття, яке лишається після сушіння й пакування — інакше воно осяде на дні каструлі неприємним присмаком.
Шалот і цибуля разом — це не дублювання, а різні відтінки смаку: шалот дає м'якшу, трохи солодкувату ноту, цибуля — основну гостроту й глибину. Якщо шалоту немає, беріть звичайну цибулю в тій же пропорції, різниця буде, але не критична. Черешкова селера тут не для хрусткості — вона розвариться й розчиниться, лишивши по собі свіжий, трохи гіркуватий фон, який не дає супу бути одновимірно солодким від цибулі.
Куркума додається після обсмажки овочів, а не разом із сочевицею — так вона встигає розкрити аромат у теплій 
олії, а не просто забарвити воду. Це радше про колір і легку земляну нотку, ніж про гостроту — не бійтеся переборщити, це не та спеція, що домінує.
Вода — холодна і одразу вся, бо сочевиці потрібен поступовий нагрів: кидати її в киплячу воду немає сенсу, вона однаково варитиметься довго, а різкий перепад температури нічого не прискорить, тільки ризикуєте нерівномірним розварюванням окремих зерен.
Сіль додаємо після того, як сочевиця вже м'яка, а не на початку варіння — рання сіль уповільнює розм'якшення бобових, це не міф, а властивість клітинних стінок. Тож якщо хочете, щоб сочевиця дійшла до потрібної м'якості за розумний час — терпіть із сіллю до кінця.
Хліб і гриль — тут температура 240°C працює не для прожарювання, а для швидкого утворення хрусткої шкірки по верху, поки середина лишається м'якою. Чотири хвилини — це межа, за якою хліб із золотистого стає гірким від перепаленого масла. Якщо грилю в духовці немає, той самий ефект дає суха сковорода на сильному вогні — скоринка та сама, просто без іскри зверху.
Ще від Nora Vasquez
·