Фото від ШІМафальдіне з креветками, песто й помідорами черрі
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 400 г Макарони
- 1 зубчик Часник
- 300 г Креветки
- біле вино за смаком
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
- 1 порція Песто
- 2 ст. л. Оливкова олія
- 200 г Помідор
Кроки
Розігріваємо оливкову олію в сковороді та обсмажуємо часник до золотистого кольору, потім видаляємо часник.
Додаємо креветки в сковороду та обсмажуємо кілька хвилин.
Додаємо помідори черрі та готуємо на повільному вогні.
3 хвВливаємо біле вино та готуємо ще дві хвилини. Готовність: у найтовщому місці 63 °C.
Додаємо сіль та чорний перець за смаком.
Відварюємо мафальдіне у підсоленій воді та зливаємо.
Перекладаємо макарони в сковороду, додаємо песто та воду з-під макаронів, перемішуємо.
Подаємо гарячим.
Мафальдіне — ці стрічки з хвилястим краєм — тут не просто форма заради краси. Хвиля чіпляє соус, а 
песто без хвилі з гладкої пасти стікає на дно тарілки, і ви їсте пусту пасту окремо від соусу окремо. Тож форма вибрана під соус, а не навпаки.
Страва вирішується на одному кроці — на 
креветках. Все інше тут прощає помилки: трохи пересолили 
помідори — нічого, пасту переварили на хвилину — теж живе. А креветку пересушите — і вона з соковитої перетворюється на гумову кульку, і тут вороття немає, другого шансу зварити назад не буде.
Часник обсмажують і виймають не з економії — а тому що мета не з'їсти часник, а віддати 
олії його запах. Якщо він згорить у сковорідці — гіркота піде в усю страву, і її вже нічим не виправиш, бо гіркота розчиняється в жирі й розходиться по всьому соусу.
Дехто каже — креветки варто тушкувати довше, щоб «просочились соусом». Ні, бо просочуються вони білком, а не часом: тепло з них виганяє вологу, і через кілька хвилин на вогні вони вже віддали все, що мали, і далі тільки сохнуть.
Креветки беріть будь-які, свіжі чи заморожені — тут різниці майже нема, головне розморозити заздалегідь і обсушити серветкою. Волога на поверхні — це пара, яка не дає креветці підхопити температуру сковороди, вона не обсмажується, а вариться у власному соку, і колір лишається сірим замість рожево-золотого.
Готовність тут не за хвилинами, а за формою: сира креветка пряма чи ледь зігнута, готова — скручується в тугу літеру «С». Якщо вона вже закрутилась у кільце — ви пропустили момент, знімайте негайно, бо далі вона тільки твердне.
Помідори черрі ріжте навпіл, не дрібніше — ціль не розварити їх у кашу, а дати шкірці луснути від тепла, щоб сік пішов у сковороду й розбавив олію до соусу. Якщо черрі нема — звичайний стиглий помідор теж піде, тільки шкірку краще зняти, бо вона товща й не так легко лусне.
Біле 
вино тут не для градуса, а для кислоти — вона розчиняє те, що пристало до дна сковороди після креветок і часнику, і забирає із собою смак. Нема вина — підійде вода з лимонним соком, трохи, на кінчик: головне дати кислу нотку, а не об'єм.
Песто додавайте вже поза вогнем, у теплу, не киплячу сковороду. Базилік у песто живий тільки доти, доки його не зварили — на кипінні зелень тьмяніє й гіркне, запах базиліка переходить у запах вареної трави. Вода з-під макаронів тут не для рідини, а для крохмалю — він тримає песто й олію разом, не дає їм розійтися на масляні плями й окремо воду.
Мафальдіне варіть, як написано на пачці, мінус одна хвиля-дві до готовності — вона дійде вже в сковороді, увібравши трохи соусу. Якщо такої пасти нема, беріть будь-яку широку, пласку, з текстурованим чи хвилястим краєм — лінгуїне, тальятелле, навіть широка феттучіне — принцип той самий: соус має за що тримати.
Ще від Elena Rossetti
·