Фото від ШІПаста з ароматами Середземномор'я
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
Кроки
Поставити закипати воду для пасти.
Промити й обсушити зелень та трави. Перебити очищені томати в блендері до однорідної маси.
Подрібнити всю зелень і трави та обсмажити на олії на повільному вогні кілька хвилин.
Додати перебиті томати і готувати 5 хвилин.
5 хвПаралельно відварити пасту.
Додати вершки, перемішати, відцідити пасту і покласти її в соус.
Перемішувати кілька хвилин на вогні.
Паста з купою різної зелені й трав одразу — рецепт, який вирішує одну просту проблему: що робити, коли в холодильнику лежить по жмутку 
розмарину, 
шавлії, 
базиліка й 
петрушки, і жоден із них самостійно на повну страву не тягне. Тут усі йдуть в одну сковорідку, і томатний соус забирає їхній запах на себе, не даючи жодному перекричати решту.
Вийде чи ні — залежить не від пропорцій, а від того, що ви зробите з травами перш ніж кинути їх в 
олію. Якщо зелень мокра після миття — вона не смажиться, вона парується, і натомість обіцяного аромату ви отримаєте варену траву з присмаком вологого ганчір'я. Обсушити — не формальність, а умова, без якої весь задум із травами не спрацює.
Друга точка, де страва або складається, або ні — момент, коли 
томати вже кипіли п'ять хвилин, а ви вирішуєте, чи досить вони загусли. Рідкий соус з банкових томатів ніколи сам не стане густим від того, що ви почекаєте ще — він загущується випаровуванням, і це видно: бульбашки стають рідшими й жирнішими, маса перестає розтікатися тонким шаром по сковороді. П'ять хвилин — це нижня межа, не присуд.
Пеннетте тут не випадково — коротка трубчаста форма тримає соус усередині, а не просто на поверхні, як спагеті. Якщо вдома лежить інший короткий сорт з дірочкою чи ребром — пенне, ригатоні, фузіллі — беріть сміливо, механіка та сама: соусу треба за що триматися.
Цибулю й 
часник кладуть в основу майже автоматично, за звичкою, а тут вони грають тиху, але важливу роль — дають солодкуватий фон, на якому різкість шавлії й розмарину не б'є в лоб. Дрібна цибуля — це не примха, а розрахунок: велика цибулина за ті "кілька хвилин повільного вогню" встигне хіба підв'ялитися з краю, а дрібно нарізана дрібна цибулина встигне стати прозорою й солодкою.
Шавлія й розмарин — трави з ефірними маслами, і саме тому їх жмуть обережно: на сильному вогні ці масла випаровуються швидше, ніж встигають віддати смак олії, і ви отримаєте гіркувату, майже паленого листя ноту замість трав'яної глибини. Повільний вогонь тут — не естетика, а спосіб витягнути аромат, а не спалити його.
Базилік і петрушка — трави іншого типу, ніжні, без смолянистості, і головний їхній ворог — довге нагрівання: базилік, який варився поряд із томатами всі п'ять хвилин, втрачає свіжість і стає просто зеленою масою без характеру. Якщо базиліка мало або немає зовсім — не біда, петрушка й так дає зелений фон, а свіжість можна додати в кінці, вже на тарілці, сирим листям.
Томати з банки — вибір економний і чесний: свіжі томати взимку вам такого смаку не дадуть, вони водянисті й кислі не в тому місці, де треба. Перебиті блендером до однорідності — це ще й про текстуру: шматки шкірки чи насіння в готовій пасті відчуваються як чужорідний елемент, а гладка маса зливається з 
вершками в одне ціле.
Вершки наприкінці — це пом'якшення кислотності томатів і той місток, який зв'язує олійні трав'яні ноти з водянистою основою соусу. Якщо вершків нема — підійде будь-який молочний продукт з достатньою жирністю, щоб не звернутися від кислоти: трохи жирної сметани, розведеної водою, працює майже так само, хоча смак буде грубішим, домашнішим, і в цьому теж нічого поганого немає.
Ще від Nora Vasquez
·