Фото від ШІПаста з соусом із квасолі канеліні
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 250 г Макарони
- 200 г томати рублені консервовані
- 2 банка Квасоля
- 50 г Бекон
- 1 зубчик Часник
- 1 од. Цибуля
- 1 ч. л. Орегано
- 2 ст. л. Оливкова олія
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
Кроки
Цибулю очистіть і дрібно наріжте, квасолю канеліні відкиньте на друшляк, панчетту наріжте тонкою соломкою, часник очистіть.
У сковороді на оливковій олії обсмажте цибулю, панчетту та часник протягом кількох хвилин, щоб інгредієнти пустили аромат.
Додайте квасолю канеліні та помідори в консервах, приправте сіллю і перцем. Готуйте на сильному вогні.
10 хвДодайте орегано і добре перемішайте.
Поставте каструлю з водою на вогонь і доведіть до кипіння, посоліть.
Відваріть пасту трохи менше часу, ніж вказано на упаковці, і відкиньте на друшляк.
Перекладіть пасту в сковороду з соусом, ретельно перемішайте, додайте черпак води з-під пасти й готуйте до загустіння.
Викладіть пасту в глибокі тарілки і присипте свіжомеленим чорним перцем.
Паста з 
квасолею — це страва, яка рятує вечір, коли грошей мало, а голод великий. Квасоля канеліні замінює м'ясо не за смаком, а за принципом: вона дає ситість і крохмаль, який в кінці зв'яже соус із пастою. 
Панчетта тут не для кількості, а для жиру й диму — п'ятдесят грамів вистачає, бо задача не нагодувати м'ясом, а ароматизувати 
олію.
Вийде страва чи ні — вирішується на останньому кроці, не раніше. Якщо ви зіллєте воду з-під пасти в раковину, у соусі нічого не буде тримати — він розпадеться на олію окремо, томат окремо. Крохмалиста вода з каструлі — це єдиний загусник, який тут передбачений, і без неї паста просто плаває в рідкому томаті, а не одягнена в соус.
Дехто вважає, що квасоля в пасті — це бідна заміна м'яса, типу "нема грошей на фарш, беремо банку". Ні, бо в Італії ця страва (pasta e fagioli — паста з квасолею, і схожі варіанти) існувала задовго до того, як фарш став дешевим і доступним щодня. Квасоля — це не компроміс, це самостійний інгредієнт з власною текстурою, яку м'ясом не замінити.
Панчетта — це засолена, але не копчена свинина з живота, і її роль — віддати жир у сковороду разом із 
часником і 
цибулею. Якщо панчетти немає, беріть бекон, тільки некопчений, щоб запах диму не забив помідори й 
орегано. Зовсім без неї теж можна — тоді просто беріть олії трохи більше, страва стане вегетарианською, і це не трагедія, а інший рецепт.
Цибулю і часник обсмажуйте до того моменту, коли запах зміниться з різкого на солодкуватий — це і є сигнал, що цукри в цибулі почали карамелізуватись, а не просто нагрілись. Не чекайте золотого кольору: на сильному вогні зі смальцем панчетти цибуля згорить раніше, ніж потемніє помітно, бо жиру мало і він швидко перегрівається.
Квасолю канеліні беріть 
консервовану — варити сухі зерна тут сенсу нема, бо структура їм не потрібна особливо щільна, вони мають частково розвалитися в соусі, віддаючи крохмаль. Якщо канеліні не знайшли, бориться будь-яка біла квасоля схожого розміру — ключова властивість не сорт, а те, що вона м'яка і легко розм'якає ще більше при варінні в томаті.
Помідори консервовані очищені — це не каприз, а економія часу: свіжі довелося б бланшувати і здирати шкірку, а тут вона вже знята виробником. Головне — не плутати з томатною пастою чи соусом, бо концентрація інша і 
сіль уже може бути додана.
Пасту відварюйте менше за час на пачці свідомо, не з економії: вона довариться вже в сковороді, вбираючи соус, і саме там набере остаточну текстуру. Якщо зварити повністю в каструлі, то друге доварювання в соусі зробить її м'якою понад міру — дефект тут не в соусі, а в тому, що пасту вже не повернути назад до твердості.
Орегано додавайте після того, як соус уже прогрівся з квасолею і помідорами, а не на самому початку з часником — сухі трави від довгого нагріву на сильному вогні втрачають ефірні масла й стають гіркуватим пилом замість аромату.
Ще від Tomás Ferreira
·